1.3. Система господарського законодавства України. Кодифікація господарського законодавства

Економічні перетворення останнього десятиріччя зумовили потребу якісного реформування вітчизняного законодавства у сфері господарської діяльності. Перед законодавцем постало завдання належним чином нормувати досить складну систему господарських відносин, щоб утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України та створити правову основу для реалізації інтересів як безпосередніх учасників господарських відносин, так і публічних інтересів, заснованих на загальносуспільних потребах, серед яких найважливішими є забезпечення продовольчої та ресурсної безпеки, збереження довкілля, забезпечення паритетності розвитку різних сфер виробництва, відтворення основних засобів виробництва, підтримка економічної рівноваги тощо. Однією з головних передумов задоволення цих та низки інших економічних потреб й реалізації інтересів, сформованих на їх основі, є системність правового впорядкування господарських відносин, яку неможливо досягти за умови фрагментарного, різногалузевого регулювального впливу на господарський оборот. Зазначене завдання тривалий час унеможливлювалося відсутністю чітких орієнтирів розвитку господарського законодавства, що інтенсивно нарощувалося. У зв'язку із цим Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996–2000 рр. було заплановано прийняття ГК України як одного з невідкладних засобів протидії тіньовій економіці та забезпечення зростання ділової активності суб'єктів господарювання,розвитку підприємництва, підвищення ефективності суспільного виробництва і затвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України. Кодифікація публічно-правового компонента регулювання економічних відносин у ГК України є актом надзвичайно високої суспільної актуальності. Відсутність у законодавстві України до прийняття ГК України систематизації засобів, механізмів та режимів державного регулювання ринкових відносин слід визначити одним із правових чинників кризового стану економіки України і вакханалії економічної злочинності1. Отже, прийняття у 2003 році Господарського кодексу України, стало не «науковою примхою», а об'єктивною потребою. Одночасне прийняття ГК та ЦК України дозволило, хоча і неповною мірою, реалізувати концепцію узгодження в законодавстві приватноправових та публічно-правових начал, виходячи із доцільності правового забезпечення узгодження ринкової саморегуляції та державного регулювання економіки2. ГК України отримав позитивну оцінку зарубіжних спеціалістів. Так, на думку професора порівняльного права лондонського університету В. Баталера, ГК України із усіх кодексів, прийнятих у державах СНД від початку переходу до ринкової економіки, є найбільш інноваційною частиною законодавства3.

Прийняття кодексів — важливий крок на шляху забезпечення системності, удосконалення законодавства4. ГК України заклав фундамент для здійснення господарсько-правового регулювання договірних відносин на новому системному рівні. Утім його прийняттям ні сама кодифікація, ні процес удосконалення законодавства не завершується (законотворчість є безперервним процесом)5.

На сьогодні галузь господарського законодавства є системою нормативно-правових актів (розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей1), норми яких у цілому (або тільки їх окремі норми) спрямовано на впорядкування господарського обороту.

Нормативно-правові акти, що регулюють (упорядковують) процес організації та здійснення господарської діяльності, можуть бути розподілені як за формальною ознакою (правовою силою нормативного акта), так і за змістовою ознакою (зміст відносин, які вони регулюють).

За формальною ознакою до нормативних актів, які входять до галузі господарського законодавства, належать Конституція України, Господарський кодекс України, закони України, постанови Верховної Ради України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, укази та розпорядження Президента України, нормативні акти міністерств, державних комітетів, комісій та інших центральних органів виконавчої влади (правила, накази, інструкції тощо), акти територіальної (локальної) дії місцевих рад та держадміністрацій із господарських питань.

Увесь масив господарського законодавства за змістовною ознакою можна розподілити на низку блоків, серед яких:

1. Нормативно-правові акти, якими встановлюються загальні засади функціонування господарського обороту — норми Конституції України, що утворюють конституційні основи правового господарського порядку, ГК України, Закони України: «Про захист економічної конкуренції»2 від 11 січня 2001 р.; «Про захист прав споживачів»3 від 12 травня 1991 р. (у ред. від 1 грудня 2005 р.); «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»4 від 22 грудня 1998 р.; «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»5 від 22 грудня 1998 р. та ін.

2. Нормативно-правові акти, що регламентують порядок легалізації суб'єктів господарської діяльності — Закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»6 від 15 травня 2003 р.; «Про ліцензування певних видів господарської

діяльності»1 від 1 червня 2000 р., «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»2 від 23 березня 1996 р. та ін.

3. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність владних структур та визначають їх організаційно-господарські повноваження у процесі управління господарською діяльністю — закони України «Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»3 від 23 вересня 1997 р.; «Про національний банк України»4 від 20 травня 1999 р.; «Про Антимонопольний комітет України»5 від 26 жовтня 1993 р. та ін.

4. Нормативно-правові акти, що регламентують правовий статус суб'єктів господарської діяльності — Закони України «Про господарські товариства»6 від 19 вересня 1991 р.; «Про промислово-фінансові групи в Україні»7 від 21 листопада 1995 р.; «Про кооперацію»8 від 10 липня 2003 р.; «Про товарну біржу»9 від 10 грудня 1991 р.; «Про холдінгові компанії в Україні»10 від 15 березня 2006 р. та ін.

5. Нормативно-правові акти, які визначають правові та організаційні засади якості продукції, що виробляється суб'єктами господарювання, та технічні параметри виробництва — Закони України «Про стандартизацію»11 від 17 травня 2001 р.; «Про підтвердження відповідності»12 від 17 травня 2001 р.; «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»13 від 1 грудня 2005 р. та ін.

6. Нормативно-правові акти, спрямовані на впорядкування господарсько-виробничих відносин у межах окремих виробничих ринків, та інституціоналізацію засобів державного регулювання відносин, що виникають у межах цих ринків — Закони України: «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»14 від 17 червня 1999 р.; «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного

і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»1 від 19 грудня 1995 р.; «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 р.; «Про питну воду та питне водопостачання»2 від 10 січня 2002 р.; «Про зерно та ринок зерна в Україні»3 від 4 липня 2002 р. та ін.

7. Нормативно-правові акти, що регламентують порядок здійснення окремих різновидів господарської діяльності — Закони України: «Про зовнішньоекономічну діяльність»4 від 16 квітня 1991 р.; «Про інвестиційну діяльність»5 від 18 вересня 1991 р.; «Про страхування»6 від 7 березня 1996 р.; «Про телебачення і радіомовлення»7 від 21 грудня 1993 р. (у ред. від 12 січня 2006 р.); «Про банки і банківську діяльність»8 від 7 грудня 2000 р.; «Про залізничний транспорт»9 від 4 липня 1996 р.; «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»10 від 12 липня 2001 р.; «Про інноваційну діяльність»11 від 4 липня 2002 р. та ін.

8. Нормативно-правові акти, що регламентують порядок укладення та виконання окремих господарських договорів — Закони України: «Про концесії»12 від 16 липня 1999 р.; «Про угоди про розподіл продукції»13 від 14 вересня 1999 р.; «Про фінансовий лізинг»14 від 16 грудня 1997 р. (у ред. від 11 грудня 2003 р.); «Про оренду державного та комунального майна»15 від 10 квітня 1992 г. (у ред. від 14 березня 1995 р.); «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності»16 від 23 грудня 1998 р.; «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»17 від 15 вересня 1995 р. (у ред. від 4 жовтня 2001 р.); «Про іпотечне кредитування

операцій з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»1 від 19 червня 2003 р. та ін. Питання, пов'язані з адміністративними процедурами набуття юридичної сили господарськими договорами (ідеться про їх реєстрацію), з їх формою і т. ін., переважно регулюються підзаконними нормативними актами, зокрема, положенням «Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, положенням «Про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України тощо.

Вернуться к содержанию