§ 3. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи

Приводи до порушення кримінальної справи — це передбачені законом джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини. Наявність приводу породжує обов'язок цих органів розглянути питання про необхідність порушити кримінальну справу.

Згідно з ч. 1. ст. 94 КПК приводами до порушення кримінальної справи є: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Перелік, передбачений ч. 1 ст. 94 КПК, є вичерпним.

Заяви або повідомлення громадян є найбільш поширеним приводом до порушення кримінальних справ. У ряді випадків закон зобов'язує громадян повідомляти компетентним органам, якщо їм стало достовірно відомо про те, що хтось готує або вчинив злочин, за недонесення про який передбачено кримінальну відповідальність згідно зі статтями 811, 187 КК.

Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочини можуть бути усними або письмовими. Повідомлення підприємств, установ, організацій і службових осіб повинні бути викладені в письмовій формі і підписані (ч. 3 ст. 95 КПК).

Інші заяви або повідомлення можуть бути усними або письмовими.

Закон вимагає, щоб письмова заява була підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку (ч. 2 ст. 95 КПК).

У чинному КПК немає посилання на анонімні заяви, тому вони не можуть бути приводом до порушення кримінальної справи. Анонімні заяви юридичного значення не мають Отже вони самі по собі не можуть бути приводом до порушення кримінальної справи. Особа, яка одержала таку заяву, залежно від її змісту, може або залишити анонімну заяву без розгляду, або перевірити її. Якщо в результаті перевірки будуть установлені фактичні дані, що свідчать про наявність складу злочину, то справу належить порушувати не з приводу анонімки, а з приводу безпосереднього виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (ч. 5 ст. 94 КПК).

У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою, яка досягла 11 років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, за фактом цього діяння порушується кримінальна справа, яка вирішується у порядку, передбаченому ст. 73 КПК.

Явка з повинною — це добровільна заява особи про вчинений нею злочин. У разі явки з повинною належить установити:

а) особу того, хто з'явився з повинною;

б) чи містяться в діях особи, про яку повідомляється, ознаки злочину;

в) мотиви, що спонукали особу до явки з повинною.

Необхідно також дізнатись про місце і час вчинення злочину, які наслідки настали, кого належить допитати як свідка, чи є речові докази тощо. Особливу увагу слід приділити особі, яка з'явилася з повинною; з'ясувати місце її роботи та проживання, чи притягувалася вона до кримінальної відповідальності раніше.

Для явки з повинною характерними є факт явки самої особи і заява про вчинений нею злочин.

У протокол про явку з повинною необхідно занести докладний зміст зробленої заяви. Протокол підписується заявником і особою, яка склала його.

Приводом до порушення кримінальної справи можуть бути відповідні повідомлення, опубліковані в пресі (статті, дописи, інтерв'ю, фейлетони тощо).

Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Специфіка цього приводу полягає в тому, що питання про порушення кримінальної справи вирішується не в зв'язку з поданою заявою чи повідомленням про вчинений або підготовлюваний злочин, а з ініціативи органу дізнання, слідчого, прокурора, судді (суду).

Особа, яка проводить дізнання, а також слідчий виявляють ознаки злочинів у зв'язку з процесуальною діяльністю при розслідуванні кримінальних справ, які вже порушені. Ознаки злочину можуть бути виявлені і в результаті проведення оперативно-розшукових заходів органом дізнання.

Прокурор безпосередньо виявляє ознаки злочину в процесі здійснення загального нагляду, а також прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства та при розгляді справ у судах.

Орган дізнання, слідчий, прокурор і суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про кожний вчинений або підготовлюваний злочин, у тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (статті 97, 251 КПК).

Письмові та усні заяви і повідомлення про злочини, що надійшли до чергової частини або безпосередньо до працівника міліції чи слідчого органу внутрішніх справ, незалежно від місця злочину підлягають негайній реєстрації в книзі заяв і повідомлень про злочини. Після реєстрації заява чи повідомлення доповідаються черговим начальнику органу внутрішніх справ.

Найважливішим завданням чергових частин є організація виїзду на місце події, забезпечення негайного вжиття оперативно-розшукових та інших заходів з метою попередження і розкриття злочинів по "гарячих слідах”.

Одного приводу ще недостатньо для порушення кримінальної справи. Для цього необхідно мати відповідну підставу. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ст. 94 КПК). Такі дані повинні бути оцінені юридично з точки зору їх відповідності належній статті Особливої частини КК. Це не значить, що для порушення кримінальної справи необхідно встановити злочин у всіх деталях. Для порушення кримінальної справи необхідні не тільки достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а й дані, що свідчать про юридичні ознаки злочину. При порушенні кримінальної справи має бути дана попередня кваліфікація злочину, яка підлягає перевірці в ході наступного розслідування кримінальної справи.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 5 жовтня 1995 року "Про боротьбу з корупцією” внесені зміни і доповнення до деяких законодавчих актів України. Доповнено, зокрема, ст. 98 КПК новою частиною такого змісту: "Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи”.