УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

з розгляду скарги на дії начальника ВДВС у ході виконання виконавчих написів

« » 200 р.

______________ районний суд м. _____________у складі: судді Філоненка В.П., при

секретарі Авдєєвій І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «С» на неправомірні дії начальника відділу державної виконавчої служби___________ міського управління юстиції (далі - ВДВС МУЮ),

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ВАТ «С», «_____ » 200 р. звернулося до суду зі скаргою на дії начальника ВДВС МУЮ, здійснені в процесі примусового виконання виконавчих написів про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства (АТ) «У» на їх користь шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме:

- виконавчий напис № 2-7989 від «___ »_________ 200__ р. про стягнення_____ грн.

за рахунок реалізації навісного обладнання;

- виконавчий напис № 2-5476 від « » р. про стягнення

за рахунок закладеного майна: ЗО комбайнів та 10 тракторів.

Заявник посилається на те, що у процесі примусового виконання зазначених виконавчих написів ВДВС МУЮ було звернене стягнення на сільськогосподарську техніку, продаж яких відбувся з публічних торгів. Реалізація сільгосптехніки з перших та других публічних торгів не відбулася через відсутність покупців, тому виконавча служба запропонувала їм прийняти у власність нереалізовану з торгів техніку. У своїй відповіді ВАТ «С» дало згоду на прийняття у власність техніки за

Списком № 1 до листа ВАТ «С» № 34 від «_________ » ________ 200 ___ р. і просило начальника ВДВС МУЮ провести наступні прилюдні торги з реалізації решти сільгосптехніки, зазначеної у Списках №№ 2 і 3 до вказаного листа товариства з переоцінкою на 30%, однак отримало відмову, чим були порушені їх права.

Також ВАТ «С» просило стягнути з ВДВС МУЮ судові витрати: по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі _ грн.

У судовому засіданні представник заявника доводи скарги підтримав, уточнив вимоги і з посиланням на ст. 21 Закону України «Про заставу» просив її задо­вольнити, зобов'язати начальника ВДВС МУЮ провести переоцінку зазначеної сільгосптехніки на ЗО % і провести наступні публічні торги.

Начальник ВДВС МУЮ у судове засідання не з'явився з поважних причин, про­сив розглянути справу за його відсутності, надав суду письмові пояснення, в яких, з посиланням на ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження, зазначив, що правових підстав для переоцінки заставленого майна і проведення чергових публіч­них торгів з його реалізації не було.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, перевіривши матеріали спра­ви, оцінивши надані докази, вважає, що скарга ВАТ «С» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ВДВС МУЮ проводить примусове стягнення з АТ «У» на користь ВАТ «С» заборгованості за рахунок заставленого майна: навісного обладнання, ЗО комбайнів, 10 тракторів, на підставі вчинених на відповідних договорах застави виконавчих написів: № 2-7989 від «____ »_________ 200__ р. і № 2-5476 від «____ » ________ 200 _ р. З досліджених судом зазначених виконавчих написів вбачається, що предметом застави є арештована виконавчою службою сільгосптехніка, що зазначена у Списках №№ 2 і 3 до листа ВАТ «С» № 34 від «______ » _____ 200__ р.

Таким чином, на правовідносини щодо зазначеного майна поширюється дія Зако­ну України «Про заставу».

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавчу службу» виконавче про­вадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підля­гають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 7 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний використову­вати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

З урахуванням наведного, державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов'язаний діяти не лише у відповідності з вимогами Закону України «Про вико­навче провадження», але й дотримуватися інших законів, зокрема Закону України «Про заставу».

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звер­нення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності зі ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звер­нене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, ст. 21 Закону України «Про заставу» встановлено, якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на ЗО відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень», встановивши діючу редакцію ст. 21 Зако­ну України «Про заставу», передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на час вчинення начальником ВДВС МУЮ дій, продаж арештованого майна провадиться на публічних торгах (аукціонах). Непродане у 2-місячний строк майно підлягає переоцінці. У разі не продажу переоціненого майна державний виконавець у місячний строк пропонує стягувачеві залишити за собою непродане майно, а у разі відмови стягувана арешт знімається і майно повертається боржнику. Однак, дана норма права суперечить визначеному ст. 21 Закону України «Про

Ізаставу» порядку реалізації заставленого майна, на яке звернене стягнення. З урахуванням вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень» суд вважає, що положення ст. 21 Закону України «Про заставу» є спеціальними і пріоритетними відносно ст. 61 Закону України «Про виконавчу службу». Тому державний виконавець, як посадова особа органів державної влади, при зверненні стягнення на предмет застави повинен дотримуватись вимог ст. 21 Закону України «Про заставу», яка встановлює проведення для примусової реалізації заставленого майна другого і наступних аукціонів, зі змен­шенням на ЗО відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону.

При таких обставинах суд вважає, що скарга ВАТ «С» на неправомірні дії на­чальника ВДВС МУЮ щодо відмови в проведенні наступних торгів по реалізації переоціненої на ЗО % сільськогосподарської техніки згідно з Списками №№ 2 і З

до листа ВАТ «С» № 34 від «______ » _______ 200 __ р. підлягає задоволенню.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» та ст. 388 ЦПК України задоволенню також підлягають вимоги щодо стягнення з ВДВС МУЮ судових витрат: по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі______ грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 210, 386-388 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст. 591 ЦК України, Законом України «Про державну службу», ст. 21 Закону України «Про заставу», п. 2 розділу IX Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ВАТ «С» задовольнити.

Визнати дії начальника ВДВС_______________ МУЮ по відмові в процесі примусового виконання виконавчих написів № 2-7989 від «_____ »___________ 200___ р. і № 2-5476 від «____ » __________ 200 _ р. переоцінити на ЗО % і передати на наступні публічні торги сільськогосподарську техніку, зазначену в Списках №№ 2 і 3 до листа ВАТ «С» № 34 від «______ »________ 200 __ р. неправомірними.

Зобов'язати начальника ВДВС______________ МУЮ провести переоцінку на ЗО % і передати на наступні публічні торги сільськогосподарську техніку, зазначену в Списках №№ 2 і 3 до листа ВАТ «С» № 34 від «_______ »________ 200 __ р.

Стягнути з ВДВС_______ МУЮ на користь ВАТ «С» витрати по сплаті судового збору в розмірі ______ грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі______ грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до___________________ через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя ____________________

Примітка. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вва­жають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої поса­дової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ух­валеного відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

ЦПК встановлено правила альтернативної юрисдикції у цій категорії справ. Так, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної вико­навчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служ­би не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Скаргу може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провад­ження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заяв­ника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служ­би, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної вико­навчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржують­ся, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов 'язує державного виконавця або іншу поса­дову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відпо­відно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволен­ня скарги заявника