Особлива частина

Розділ 7

Порушення кримінальної справи

§ 1. Суть, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи

 Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального процесу. Вона покликана виконувати загальні завдання кримінального судочинства, які зазначені в ст. 2 КПК, і, крім того, має самостійне завдання — вирішувати питання про порушення кримінальної справи.

 Суть цієї стадії полягає в тому, що органи дізнання, слідчий, прокурор, суд і суддя, виявивши в події, про яку їм стало відомо, ознаки злочину, приймають рішення почати провадження у кримінальній справі. В разі відсутності даних, які вказують на ознаки злочину, а також за наявності обставин, що виключають порушення кримінальної справи, приймається рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

 За своїм змістом стадія порушення кримінальної справи зводиться не тільки до порушення кримінальної справи або до відмови в цьому. Вона містить у собі і процесуальну діяльність, в якій розглядається і вирішується низка питань, що передують прийняттю постанови про порушення кримінальної справи. В цій стадії розглядаються і вирішуються питання, що мають істотне значення для справи. перевірка може стосуватися таких питань, які виникають здебільшого з конкретних матеріалів справи. До них можна віднести вирішення питань:

– чи достатньо приводів до порушення кримінальної справи;

– чи містять факти, про які одержано відомості, ознаки злочину;

– за якою статтею кримінального закону може бути кваліфіковано діяння;

– за якими конкретними даними визнається, що факти, про які надійшли відомості, дійсно мали місце;

– чи є необхідність, з урахуванням обставин злочину, провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей або документальну ревізію (ч. 1 ст. 66 КПК);

– чи є необхідність проводити дослідчу перевірку і якщо є, то які дії слід виконати;

– чи вправі даний орган і конкретна посадова особа вирішувати питання про порушення кримінальної справи;

– чи нема обставин, що виключають порушення кримінальної справи;

– кому належить вести дізнання чи попереднє слідство в разі порушення кримінальної справи;

– які заходи мають бути вжиті суддею для примирення заявника та особи, на яку подана скарга, в справах про злочини, передбачені ст. 106, ч. 1 ст. 107, ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 198 КК;

– які заходи слід вжити для попередження або припинення злочину для закріплення та збереження слідів злочину.

таким чином, стадія порушення кримінальної справи включає в себе систему процесуальних дій і правовідносин, які виникають при їх виконанні відповідними компетентними органами.

При розгляді наведених питань провадяться передбачені законом дії і складається низка документів: протокол усної заяви з попередженням про відповідальність за неправдивий донос (ст. 95 КПК); протокол явки з повинною (ст. 96 КПК); відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК); здійснюється перевірка заяв і повідомлень про злочини шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Ці матеріали можуть використовуватись як приводи та підстави до порушення кримінальної справи (п. 1 ст. 10 Закону України від 18 лютого 1992 року "Про оперативно-розшукову діяльність”, ст. 103 КПК). При попередній перевірці матеріалів справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, при необхідності складати протокол огляду місця події (статті 190, 195 КПК).

У стадії порушення кримінальної справи виконується велике коло кримінально-процесуальних дій, складається низка процесуальних документів, які породжують систему правовідносин, суб'єктом яких виступають заявник (громадянин, підприємство, установа, організація), орган дізнання, слідчий, прокурор або суддя, а також представники громадськості.

Значення стадії порушення кримінальної справи полягає в тому, що з неї починається процес судочинства в зв'язку з фактом вчинення злочину; ця стадія забезпечує своєчасне реагування відповідних державних органів на кожний злочин, від чого залежить швидке і повне його розкриття, здійснення необхідних заходів для додержання прав людини, права на судовий захист від посягання на честь і гідність, життя і здоров'я, на особисту свободу та майно.

Якщо суду, прокурору, слідчому і органу дізнання стало відомо про вчинений злочин, вони зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання (ст. 4 КПК).

Таким чином, якщо постанову про порушення кримінальної справи не винесено, то немає і кримінальної справи, а, значить, і нічого приймати відповідній посадовій особі до свого провадження, в зв'язку з чим і саме подальше провадження про злочин недопустиме1.

Змістом цієї стадії є: а) попередня перевірка наявності законних приводів та підстав до порушення кримінальної справи; б) безпосереднє вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Лише після порушення законом кримінальної справи можуть бути застосовані передбачені законом заходи процесуального примусу та проведені слідчі дії.

Виконуючи завдання швидкого і рішучого реагування на злочинні прояви, ця стадія кримінального процесу в той же час стоїть на сторожі прав і законних інтересів громадян.

Порушення кримінальної справи має не лише юридичне, а й соціальне значення. рішення про порушення кримінальної справи, швидка і рішуча діяльність по розкриттю та припиненню злочинів формує громадську думку про ефективність боротьби з правопорушеннями. Своєчасне і обґрунтоване порушення кримінальної справи сприяє зміцненню правопорядку, вихованню громадян у дусі суворого додержання законів.