§ 7. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи

 Стаття 82 КПК визнає протоколи слідчих і судових дій доказами в кримінальній справі, коли вони засвідчують обставини і факти, які мають значення для справи. Однак за смислом цієї статті протоколи допиту свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених не належать до вказаних в ній видів доказів, а являють собою відповідно похідні докази, які належать до того самого виду доказів, що й усні показання зазначених осіб. .

 Для використання протоколів слідчих і судових дій як доказів велике значення має встановлений законом порядок їх складання і наявність у них всіх необхідних реквізитів (ст. 85 КПК).

 Додержання такого порядку слідчим або судом не є питанням лише технічного характеру, а є гарантією повноти і достовірності фактичних обставин, що фіксуються протоколом (наприклад, протоколом огляду, протоколом обшуку тощо). Тому недоброякісне складення протоколу в ряді випадків повністю або частково зводить нанівець результати проведеної з подібним порушенням слідчої або судової дії.

 Істотне значення має питання про процесуальний характер додатків до протоколу. Згідно зі ст. 85 КПК до протоколів можуть бути додані фотографічні негативи і знімки, кіноплівки, діапозитиви, фонограми (звукозаписи) допиту, плани, схеми, зліпки і відбитки слідів, зроблені при провадженні слідчих дій.

 Ці додатки або є похідними речовими доказами (наприклад, зліпки і відбитки слідів), або являють складову частину відповідного протоколу (наприклад, плани, схеми місця події, фонограми допиту обвинуваченого тощо). Ці додатки мають доказове значення не окремо від протоколів, а як їх складова частина.

 Крім протоколів джерелом доказів у справі відповідно до ст. 83 КПК визнаються також документи, в яких обставини і факти, що мають значення для справи, засвідчені і викладені установами, підприємствами, організаціями, службовими особами і громадянами. До таких документів належать, наприклад, різні довідки, офіційні листи, акти ревізій та інвентаризацій, пояснення службових осіб, заяви громадян тощо.

 Закон не встановлює порядку приєднання до справи таких документів. На практиці слідчий і прокурор приєднують потрібний документ до справи без особливої на те постанови; суд, приєднуючи до справи який-небудь документ, виносить про це ухвалу.

 Оцінка документів як джерел доказів полягає в тому, що слідчий, прокурор і суд вирішують питання про справжність документа і визначають силу, значення і переконливість тих відомостей, які містяться в цьому документі.

 Якщо той чи інший документ має значення для справи як предмет з певними ознаками (наприклад, підроблений чек, підроблений паспорт) або має значення у зв'язку з обставинами, при яких був виявлений (наприклад, лист обвинуваченого, загублений ним на місці вчинення злочину), він є не документом, а є речовим доказом. У цьому випадку процесуальне оформлення і оцінка документа провадяться в такому самому порядку і на тих же підставах, що й процесуальне оформлення і оцінка всіх інших речових доказів (ст. 78 КПК).