УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про скасування заочного рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд

200 р.

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду___________області у складі:

головуючого - судді Максимової О.Д., суддів колегії - Троценка Р.Д.,

Антонюк Т.В., при секретарі - Пахомовій О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Карпенко Лариси Петрівни та Карпенка Дмитра Федоровича, Карпенко Валентини

Іванівни на заочне рішення _______ районного суду м._______ від «___ »______ 200 _ р.

по цивільній справі за позовом Карпенко Лариси Петрівни до Карпенка Дмитра Федоровича і Карпенко Валентини Іванівни про витребування майна з чужого неза­конного володіння, виселенні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Карпенко Л.П. у січні 200 ___ р. звернулася до суду зі вказаним вище позовом, у якому посилалась на те, що їй на праві часткової сумісної власності з колишнім чоловіком Карпенком Василем Дмитровичем належить двохкімнатна квартира № 3 по ул._______ , 56 м.________ , з виділенням їй за рішенням суду в користування кімнати площею 20,2 кв. м. Однак поселитися у виділене їй жиле приміщення вона не
може, оскільки ще до розірвання шлюбу і визначення порядку користування спільним майном зі згоди Карпенка В.Д. кімнату зайняли його батьки, відповідачі у справі. У зв'язку з наведеними просила витребувати майно з чужого незаконного володін-
ня, виселити відповідачів і відшкодувати спричинену їй моральну шкоду, стягнувши з відповідачів_____ грн.

У суді першої інстанції позивач та її представник позов підтримали, відповідачі позов не визнали, пояснивши, що зі згоди сина, співвласника квартири, поселилися в ній, іншого житла вони не мають.

Заочним рішенням________ районного суду м.________ від «____ »_______ 200 _ р.

позов Карпенко Л.П. задоволений частково. Суд виселив відповідачів Карпенка Д.Ф. і Карпенко В.І. зі спірної квартири в квартиру за попереднім місцем проживання. У позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою________ районного суду м.____________ від «___»____________ 200__ р.

Карпенку Д.Ф. і Карпенко В.І. відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочно­го рішення.

В апеляційній скарзі Карпенко Л.П. просить рішення суду частково скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права і суд неповно з'ясував обставини, що мають важливе значення для правильно­го вирішення справи.

При цьому вказується, що суд не взяв до уваги те, що відповідачі порушують її право власності на квартиру, вона вимушена орендувати житло, чим їй спричиняють­ся моральні страждання та нервові переживання, вона вимушена докладати додатко­вих зусиль для організації свого життя. Крім того посилається на те, що, ухвалюючи заочне рішення, районний суд не з'ясував її згоди на це.

Не погодившись з ухваленим заочним рішенням суду, Карпенко Д.Ф. та Карпен­ко В.І. також подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд через порушення судом норм матеріаль­ного та процесуального права, оскільки вони не були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, не одержували судових повісток, копія заочного рішення їм своєчасно не направлялась.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Карпенко Л.П. підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Карпенка Д.Ф. і Карпенко В.І. підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов Карпенко Л.П. і ухвалюючи заочне рішення, рай­онний суд виходив з того, що відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання. На думку районного суду, позивач є власником частки у квартирі, їй виділена в користування кімната, в якій незаконно проживають відпо­відачі, тому з посиланням на положення ст. 168 ЖК України задовольнив частково позов, виселив відповідачів. Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд послався на те, що задоволення основного позову є достатнім відшкодуванням позивачу моральної шкоди.

Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуаль­ного та матеріального права, які є безумовною підставою для скасування заочного рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що позивач спільно з її колишнім чоловіком Карпен-

ком В.Д. є співвласником двохкімнатної квартири № 3 по вул. _______________ , 56 м.

__________ . Рішенням цього ж суду від «_____ »____________ 200__ р. їй виділена в

користування кімната площею 20,2 кв. м., в якій проживають відповідачі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і об­ґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослід­жені в судовому засіданні.

На порушення ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення без з'ясу­вання, чи не заперечує позивач проти цього і при відсутності даних про належне повідомлення відповідачів про час і місце судового засідання. Судом порушені вимоги ч. 1 ст. 225 ЦПК України, оскільки про заочний розгляд справи не постанов-лено ухвалу.

У матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення на 1 ім'я відповідачів, однак направлено воно на адресу позивача Карпенко Л.П. і нею підписано, чим порушені вимоги ст. 76 ЦПК України.

Таким чином, суд розглянув справу за відсутності відповідачів, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, що відповідно до п. З ст. 311 | ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Допущені судом й інші порушення. Так, розглядаючи справу про виселення відпо­відачів з квартири, яка знаходиться на праві спільної власності, суд, на порушення ст. 36 ЦПК України, не притяг до участі у справі в якості третьої особи другого співвласника, який, за твердженням позивачки, і поселив відповідачів у спірне жиле приміщення.

Суд виселив відповідачів і вселив в жиле приміщення, яке вони займали раніше, хоч таких вимог позивач не заявляла. При цьому суд не з'ясував, хто на даний час проживає в цій квартирі, не притяг їх до участі у справі, вирішуючи тим самим питання про їхні права і обов'язки, що згідно з п. 4 ст. 311 ЦПК України є підста­вою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Також суд не вирішив заявлених позовних вимог про витребування майна з чу­жого незаконного володіння, що згідно з п. 5 ст. 311 ЦПК України тягне за собою скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд. Цей недолік суду не міг бути усунутий ухваленням додаткового рішення, оскільки з приводу цієї вимоги позивач не давала пояснення і не надавала доказів.

Матеріали справи (технічний запис судового засідання, журнал судового засідан­ня) свідчать про те, що головуючий не доповів матеріали справи, не надав позивачу можливість дати пояснення, чим порушив вимоги ст. ст. 173, 176 ЦПК України. Також суд обмежився лише дослідженням письмових доказів у справі, не надав можливості позивачу та її представнику, на порушення вимог ст. 193 ЦПК України, виступити з промовами в судових дебатах.

При цьому суд неправильно розтлумачив положення ч. 1 ст. 224 ЦПК України про межі дослідження доказів при заочному розгляді справи, яке, однак, не скасо­вує дію загальних принципів судочинства, без дотримання яких неможлива повна реалізація передбачених ст. 27 ЦПК України прав і обов'язків учасників процесу, які з'явилися в судове засідання.

Розглянувши справу за відсутності відповідачів, не повідомлених про час і місце судового засідання, без притягнення до участі у справі всіх заінтересова­них осіб, не розглянувши всі вимоги, з порушенням встановлених законом пра­вил (процедур) судового розгляду, суд не з'ясував належним чином обставини вселення відповідачів Карпенка Д.Ф. та Карпенко В.І. в спірну квартиру, не визначив характер спірних правовідносин, При цьому суд застосував лише нор­ми ЖК України, і не застосував норми матеріального права, які безпосередньо регулюють спірні відносини.

Крім того, відмовляючи позивачеві у задоволенні позову про відшкодування мо ральної шкоди, суд не застосував норми права, які підлягали застосуванню, свій висновок не мотивував.

Так, при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покла­дання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховува­тися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування мо­ральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шко­ду та з чого він виходив при цьому.

При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирі­шити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, п. 5 ст. 307, пп.. З і 4 ст. 311, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Карпенко Лариси Петрівни задовольнити частково. Апеляційну скаргу Карпенко Дмитра Федоровича, Карпенко Валентини Іванівни задовольнити.

Заочне рішення_____________ районного суду______________ області від «______ »

_________ 200 __ р. скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду

іншим складом суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)

Судді колегії (підписи)

Примітка. Важливим нововведенням ЦПК є повернення до практики цивільного процесу, що існувала раніше, згідно з якою при скасуванні рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов 'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи (ч. 2 ст. 311 ЦПК).