про зміну рішення суду першої інстанції у справі про стягнення суми за договором позики з подружжя і ухвалення нового рішення

«___ »_____________ 200 __ р. ____________

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду___________області в складі:

головуючого - судді Котова Р.Д.,
суддів - Підгайного Т.Ю.,

Морозової О.Г., при секретарі - Радченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Никонової Катерини Іванівни та Никонової Олени Петрівни на рішення____________ районного суду м. _________ від «_______ »__________ 200 __ р. по цивільній справі за позовом Никонової Катерини Іванівни до Никонова Сергія Павловича, Никонової Олени Петрівни про стягнення суми за договором позики, за зустрічною позовною заявою Никонової Олени Петрівни до Никонової Катерини Іванівни, Никонова Сер­гія Павловича про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 200 __ р. Никонова К.І. звернулася до суду зі вказаним вище позовом, посилаючись на те, що «__ »________ 200__ р. згідно з письмовою розпискою передала сину Никонову С.П.____ тисяч рублів РФ строком на два роки, до «_»______ 200 _ р.

для покупки ним квартири. Зазначені кошти він витратив на покупку «_»_____ 200 _р.

квартири для сім'ї, яку оформив на себе, знаходячись у шлюбі з Никоновою О.П. Однак, у зазначений термін відповідач позику не повернув.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі екв. _______ тисяч рублів РФ, сплачений судовий збір в розмірі_____ грн.

У липні 200__ р. із зустрічним зазначеним вище позовом звернулася до суду Никонова О.П., посилаючись на те, що договір позики між її колишнім чоловіком та його матір'ю є фіктивним, письмова розписка виникла через два роки лише через те, що вона з чоловіком у судовому порядку ділять нажите ними в період шлюбу майно, раніше про розписку вона нічого не знала. Вважала, що квартиру вони купили на свої власні спільні кошти, у відповідачки їх не позичали, їх у неї й не могло бути.

У судовому засіданні кожний з позивачів підтримали свій позов, зустрічні вимоги не визнали. Никонов С.П. позов своєї матері визнав, пояснивши, що саме на пози­чені у неї кошти він купив для своєї сім'ї квартиру, про що його колишня дружина знала і вважає, що позику вони повинні повернути його матері спільно.

Рішенням___________ районного суду м.__________ від « » 200 р. позов Никонової К.І. задоволений. На її користь з Никонова С.П. та Никонової О.П. стягнуто суму позики в розмірі______ грн., а також з кожного відповідача судовий збір у розмірі_____ грн. У задоволенні позову Никонової О.П. відмовлено.

В апеляційній скарзі Никонова К.І. просить рішення районного суду змінити та стягнути на її користь з відповідачів________ грн., вказуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права.

При цьому посилається на те, що судом не враховано той факт, що в судовому засідання вона збільшила розмір позовних вимог, що зафіксовано в протоколі судово­го засідання, позичені грошові кошти були потрачені на покупку її сином квартири для своєї сім'ї, на що суд не звернув уваги і фактично її позов задовольнив частково.

В апеляційній скарзі Никонової О.П. ставиться питання про скасування рішення суду та задоволення її вимог про визнання договору позики недійсним у зв'язку з неповнотою з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а обстави­ни, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведені та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

У своїх запереченнях на подані скарги, кожен зі сторін їх не визнали, підтримали подані ними скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з'явилися, пе­ревіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги Никонової К.І. та Никонової О.П. підлягаю частковому задово­ленню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Приймаючи рішення про стягнення з Никонова С.П. і Никонової О.П. на користь Никонової К.І.____ грн. за договором позики, районний суд виходив з того, що між матір'ю та сином був укладений договір позики, оформлений відповідною письмовою розпискою. Частина з зазначеної суми позичених коштів була потрачена її сином на купівлю квартири для своєї сім'ї з Никоновою О.П. , тобто на потреби подружжя, які й повинні саме цю суму боргу повернути. Відмовляючи у задоволенні позову Нико-новій О.П. про визнання договору позики недійсним, суд виходив з того, що позивач не надала доказів безгрошовості позики чи фіктивності письмової розписки.

Проте повністю з таким висновком погодитись не можна, так як вони не відпові­дають обставинами справи, суд неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами, що « » _________ 200__ р. у відповідності до письмової розписки Никонова К.І. у м. Махачкала, РФ передала Никонову С.П.  _ тисяч рублів РФ., який зобов'язався їх повернути через два роки, до « » _________ 200

В установлений термін відповідач позичені грошові кошти не повернув, чого він не заперечує.

При таких обставинах судова колегія вважає, що у відповідності до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України районний суд правомірно встановив факт боргового зобов'язання, за яким позикодавцем є Никонова К.І.

Посилання Никонової О.П. про недійсність договору позики внаслідок його фіктив­ності безпідставні, так як у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням поло

жень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені нею обставини. Таких доказів вона не надала. Крім того, її посилання носять характер припущень, так як вона в одному випадку заявляє про недійсність договору внаслідок його фіктивності, в іншому випадку посилається на безгорошовість позики, тобто на різні правові підстави.

Доводи Никонової О.П. про те, що у позикодавця взагалі не могло бути тих коштів, які вона передала її колишньому чоловікові, не мають правового значення, так як знаходяться за межами з'ясування обставин, які відповідають предмету її позовних вимог. Також таких безспірних доказів вона не надала, тоді як позичальник ствер­джував, що грошові кошти ним були отримані і надав відповідні докази - письмову розписку. Цим спростовуються посилання апелянта про порушення форми догово­ру, оскільки згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення письмо­вого договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо задоволення позову Нико­нової К.І. про стягнення суми позики, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Разом з тим суд першої інстанції, правильно визначивши правові взаємовідноси­ни сторін, безпідставно стягнув суму боргу з колишнього подружжя спільно та задо­вольнив позов лише частково.

Судова колегія вважає, що Никонова К.І., на порушення її обов'язку, передбаче­ного ст. 10 ЦПК України, щодо доведення підстави свого позову, не довела тих обставин, що позичені у неї грошові кошти її син потратив на потреби сім'ї, що саме ці кошти стали спільним майном подружжя, що її невістка знала про цей борг і зобов'язувалась його повертати. Не спростовані судом пояснення Никонової О.П. про те, що про письмову боргову розписку їй стало відомо лише після пред'явлення нею позову про поділ майна подружжя. Наявний договір купівлі-продажу квартири Никонов СП. в період шлюбу з Никоновою О.П. (а.с.5) безспірно не підтверджує, що остання також є позичальником за договором позики між позивачем та її сином.

Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства суд повинен з'ясувати обставини, які пов'язані саме з предметом спору, встановити ха­рактер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини (ст. 214 ЦПК). При цьому факти підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являються предметом позову.

Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими вона, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу.

Никонова К.І. пред'явила позов про стягнення грошових коштів за договором позики на підставі ст. 1046 ЦК України. Саме це є предметом вимоги, а підстави позову лежать в основі гіпотези норми права зазначеного матеріального закону.

Натомість, позивач Никонова К.І. та її представник, як і суд першої інстанції, вдались в дослідження обставин, що лежать за межами підстави позову, тобто в дослідження того, хто і за які кошти придбав квартиру, чи були у них на це кошти, а фактично - хто є власником квартири. Однак такого позову не пред'являлось. Крім того, районний суд стягнув суму боргу лише в частині вартості придбаної Ни

коновим СП. квартири за договором купівлі-продажу, вийшовши за межі предмету та підстав позову.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що позов Никонової К.І. про стягнення суми позики в розмірі____ грн., як екв._____ тисяч рублів РФ за курсом Нацбанку України (а.с.56), підлягає повному задоволенню повністю, оскільки визнається позичальником, однак за рахунок саме позичальника за договором - Никонова СП.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача Никонова СП. на користь позивача Никонової К.І. стягуються витрати по сплаті нею судового збору в розмірі
____ грн. і на користь держави_______ грн.

Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, ст. 307, пп. З і 4 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Никонової Катерини Іванівни та Никонової Олени Петрівни задовольнити частково.

Рішення___________ районного суду м.___________ від «___ » _________ 200 __ р.

змінити. Стягнути з Никонова Сергія Павловича на користь Никонової Катерини

Іванівни за договором позики________ грн. і витрати по сплаті судового збору в

розмірі_____ грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі_________ грн. У

позові Никонової К.І. до Никонової О.П. про стягнення суми за договором пози­ки відмовити.

У задоволенні позовних вимог Никонової О.П. про визнання недійсним договору позики відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)

Судді колегії (підписи)

Примітка. Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Таким чином новий ЦПК вирішив проблему, яка існувала в судовій практиці при ЦПК 1963 р. (в редакції закону від 21.06.2001 р.), коли чітко не були визначені критерії, який саме судовий акт повинен ухвалити апеляційний суд у разі зміни рішення суду першої інстанції - рішення чи ухвалу. Як свідчать матеріали судової практики, судді апеляційних судів вирішували це питання фактично на свій розсуд. Це було пов'язано з тим, що як в ст. 309 ЦПК, так і в п. 4 ст. 312 ЦПК 1963 р. зазна чались одні й ті ж порушення судом першої інстанції: порушення або неправиль­не застосування норм матеріального права. Проте у першому випадку закон рекомен­дував апеляційному суду постановляти ухвалу, а в другому випадку - рішення.

Важливим також є положення ч. 2 ст. 88 ЦПК, в якій зазначено, якщо суд апеля­ційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішен­ня або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.