районному суду м._____________

Заявник: ____________________________

(п. і. п., місце проживання)

Заінтересовані особи:______________________

1)_____________________

2)_____________________

ЗАЯВА

про оголошення фізичної особи померлою

Я находжусь у шлюбі з ________________ ________ 19 ___ р (П.І.П.), який зареєстрований «_________ » . органом реєстрації актів цивільного стану району за № 234. Від шлюбу є дочка Марина, _____________ _ 200 р. мій чоловік був пасажиром залізничного поїзду № , який зазнав катастрофи в районі______________

Серед померлих і ранених він не знайдений. Проведені за моєю заявою органами прокуратури та міліції пошуки на протязі шести місяців результатів не дали, пору­шена кримінальна справа провадженням зупинена.

Оскільки пройшло більше шести місяців я вважаю, що мій чоловік пропав без­вісти за обставин, що загрожували йому смертю та дають підставу припускати його загибель.

Оголошення мого чоловіка померлим мені потрібно для оформлення спадщини. На підставі ст. 46 ЦК України, ст. ст. 246-247 ЦПК України

ПРОШУ:

Прийняти заяву до розгляду.

Ухвалити рішення про оголошення мого чоловіка народження, уродженця м. _______________ померлим.

(П.І.П.), 19_р.

У якості свідків, що можуть підтвердити доводи заяви, прошу викликати:

1) Павлова Ігоря Матвійовича, що проживає за адресою: __________

2) Панова Дмитра Олеговича, що проживає за адресою: ___________

Додаток:

1) довідки органів прокуратури, міліції про обставини катастрофи поїзда, акти надзвичайних комісій,

2) копія телеграми чоловіка, в якому він стверджує, яким поїздом буде виїздити додому,

3) копія свідоцтва про шлюб,

4) квитанції про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,

5) копії заяви для заінтересованих осіб.

Підпис

Дата

Коментар. Невизначеність правового положення особи, яка тривалий час відсут

в місці свого постійного проживання, створює перешкоди у виконанні обов 'язків по відно­

шенню до фізичних чи юридичних осіб, з якими ця особа знаходиться в певних особистих немайнових чи майнових правовідносинах. Крім того, таке положення може призвести до порушення майнових прав і самої цієї особи, відсутньої в місці свого постійного прожи­вання, зі сторони інших осіб, наприклад при зазіханні на його майно, при порушенні його інтелектуальних прав тощо. Врегулювати цю невизначеність з урахуванням інтересів всіх осіб, права яких вона може стосуватися, призваний інститут визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

На відміну від деяких інших справ окремого провадження, ЦПК не вказує на перелік осіб, які вправі подати до суду заяву про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Тому слід виходити з загального положення цивільного процесу про те, що до суду може звернутися кожна особа, яка заінтересована в зміні правового стану відсутньої особи (ст. З ЦПК).

У поданій до суду заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголо­шення її померлою повинні бути зазначені загальні вимоги щодо форми і змісту, перед­бачені ст. 119 ЦПК, так і зазначення, передбачені ст. 247ЦПК: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обста­вини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загро­жували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

До заяви також додаються квитанції про сплату судового збору та витрат на інформа­ційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про безвісну відсутність гро­мадянина ґрунтується на юридичному припущенні знаходження особи в живих, а про оголошення його померлим — на юридичному припущенні смерті особи. Використання заявником правової презумпції викликано тим, що у нього немає і, як правило, не може бути доказів відповідно життя чи смерті певної особи. Тому шляхом безпосереднього доказування ці факти встановити взагалі неможливо. По цим категоріям справ яскраво проявляється принцип активності суду в процесі, чого немає у змагальному процесі. Це виправдано тим, що рішення суду по цим справам суттєво впливає на законні права та інтереси відсутньої фізичної особи, процесуальне право якого на участь у процесі не може бути реалізоване.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самовряду­вання) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місце­перебування якої невідоме.

Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над май­ном ще не встановлено. Порядок зазначений в ст. 44 ЦК України. Це можливо зробити як при відкритті провадження у справі, так і в стадії попереднього судового засідання.

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Якщо заявник не зазначив мети подачі заяви про оголошення особи безвісно відсут­ньою чи оголошення її померлою, то у відкритті провадження у справі повинно бути відмовлено, а якщо провадження помилково відкрито, то справа підлягає закриттю про­вадженням (п. 1 ст. 205 ЦПК). У разі, якщо буде встановлено місце перебування грома­дянина, щодо якого вирішується питання про оголошення його померлим, так само як і у разі, якщо буде з 'псовано, що строк невідомості місця перебування громадянина не відповідає зазначеному в законі, то суд має відмовити у задоволенні заяви, а не закрива­ти провадження у справі.

Якщо заявник у справі про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, змінивши підстав та предмет своєї вимоги в новій заяві, і заявить прохання про оголошення цієї особи, при наявності підстав, передбачених ст. 46 ЦК України, померлою, суд вправі розглянути нову вимогу та ухвалити рішення згідно з цією вимогою при її доведеності.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - до відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертає увагу суду на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це стверджен­ня судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Примітка. У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізич­ної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою.

Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивіль­ного стану для анулювання актового запису про смерть (ст. 250 ЦПК).

Увага! Відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою розглядаються колегіально в складі одного судді і двох народних засідателів. Однак попереднє судове засідання (ст. 130 ЦПК) провадиться одноособово, оскільки колегіальність складу суду передбачена лише для розгляду справи по суті.

При розгляді справ даної категорії слід з 'ясувати, чи не є відсутність особи умисною, тобто чи не окривається вона від правоохоронних органів з метою уникнути відпові­дальності, чи не знаходиться вона в розшуку тощо.