про стягнення винагороди за надання правової допомоги

____________ 200 г.

ВСТАНОВИВ:

У _________ 200 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з обласного управління юстиції_____ грн. заборгованості з заробітної плати за період надання ним послуг як адвоката у 2002 р. по кримінальним справам за рахунок держави та_____ грн. компенсації за порушення строків виплати зарплати.

У__________ 200__ р. позивач доповнив вимоги і просив стягнути з обласного територіального управління державної судової адміністрації_______ грн. за надання послуг як адвоката у 2003 р. за рахунок держави і________ грн. компенсації за порушення строків виплати зарплати. Також позивач просив допустити рішення суду до негайного виконання в межах виплати за один місяць.

Ухвалою суду в попередньому судовому засіданні від «_____ »___________ 200___ р.до участі у справі за клопотанням представника обласного управління юстиції, про­ти якого сторони не заперечували, притягнуте Міністерство юстиції України в якості співвідповідача.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги щодо його права на отримання вищезазначених коштів та їх розміру за рахунок держави, на­вівши ті ж обставини, що і в позовній заяві. При цьому змінив свої вимоги і зазначив, що всі вказані кошти повинні бути стягнуті з обласного управління юстиції.

Представник відповідача - обласного управління юстиції позов не визнав, по­яснивши, що управління юстиції не може відповідати за зобов'язання держави, оскільки не отримало належного фінансування із Міністерства юстиції України, що достовірно, на його думку, встановлено в судовому засіданні.

Представник відповідача - обласного територіального управління державної су­дової адміністрації - позов не визнала, вказавши на те, що управління є неналеж­ною стороною у справі, оскільки згідно з чинним законодавством оплатою адвока­там послуг за надання громадянам правової допомоги у кримінальних справах за рахунок держави повинно займатись обласне управління юстиції та відповідне міністерство, так як законом про державну судову адміністрацію України не пе­редбачено такої функції та на неї чи її територіальних підрозділів такого обов'язку не покладено.

Міністерство юстиції України надіслало суду заяву, в якій просили розглянути справу за відсутності їх представника, при вирішенні спору покладаються на суд.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитаних як свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач Лавренчук І.М. є адвокатом________ обласної колегії адвокатів, працює в юридичній консультації _______________ району м. _____________ . У 2002 та 2003 роках за призначенням суду надавав громадянам правову допомогу в кримінальних справах, які були розглянуті______________ районним судом м.___________ , що підтверджено відповідними довідками (а.с. 11-15).

Відповідно до п. 27 ч. 4 Указу Президента України «Про затвердження Поло­ження про Міністерство юстиції України» від 30.12.1997 р. № 1396/97, фінансу­вання оплати праці адвокатів за рахунок коштів державного бюджету у разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та у разі звільнення громадян від оплати юридичної допомоги, відповідно до покладених на нього завдань, забезпе­чує Міністерство юстиції України.

Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку оплати праці адвокатів з наданням громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави» від 14.05.1999 р. № 821 оплата праці адвоката, який надав таку допомогу, здійснюється через адвокатське об'єднання, членом якого є адвокат, шляхом перерахування коштів відповідному адвокатському об'єднанню Головним управлінням юстиції в АР Крим, обласними, Київським та Севастопольсь­ким міськими управліннями юстиції протягом десяти днів після одержання ними необхідних документів.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач Лавренчук І.М. належно зі своєї сторони виконав покладений на нього обов'язок по наданню необхідних доку­ментів для проведення оплати наданих послуг по правовій допомозі у кримінальних справах. Представник обласного управління юстиції не висловив сумнів чи запере­чень щодо достовірності і правильності розрахунку по розміру суми, яка підлягає оплаті, проведеного позивачем. Дані документи обласним управлінням юстиції були прийняті до оплати, однак не оплачені у зв'язку з відсутністю фінансування орга­ном, на який законом покладений такий обов'язок, а саме Міністерством юстиції України, куди пізніше були скеровані копії цих документів.

Зазначений факт сторонами не заперечується, підтверджується письмовими довідками державного казначейства у____ області та відповіддю першого заступника Міністра юстиції України від «____ »_____ 200___ р. (а.с. 8, 22). Зі вказаних документів вбачається, що саме з вини Міністерства юстиції України позивач не зміг отримати кошти по оплаті наданої ним правової допомоги.

У листі Міністерства юстиції України від «_____ »__________ 200 __ р. за №______ , направленого суду в якості пояснення на позов, міністерство фактично визнало себе належним відповідачем по даній справі та взяло на себе обов'язок виправити негативну ситуацію (а.с. 18), однак на час розгляду справи позивачеві кошти не перераховані.

Суд не приймає до уваги попередні зауваження Міністерства юстиції України, висловлені в листах на адресу позивача, про те, що обов'язок по оплаті праці адвокатів у зазначених вище позивачем випадках, у зв'язку з прийняттям 7.02.2002 р. Закону України «Про судоустрій України», перейшов до Державної судової адміністрації Ук­раїни через їх безпідставність, оскільки повноваження зазначеного органу та його тери­торіальних управлінь чітко визначені в главі 19 вказаного Закону, серед яких немає обов'язку оплачувати надані адвокатами правові послуги громадянам.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Лавренчука І.М. щодо оплати за фактично відпрацьований час у 2002 р. та 2003 р. на суму_____ грн. та_____грн. відповідно підлягають задоволенню шляхом стягнення цих коштів з Міністерства юстиції України, який не перерахував їх обласному управлінню юстиції.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення коштів за затримку розра­хунків задоволенню не підлягають, оскільки згідно зі ст. 12 Закону України «Про адво­катуру» та зазначеного вище порядку оплати праці адвокатів при наданні громадянам правової допомоги зазначена оплата не є заробітною платою у розумінні положень КЗпП України і не може вважатися як заборгованість з виплати заробітної плати.

У зв'язку з цим не підлягають задоволенню вимоги позивача про допущення рішен­ня суду до негайного виконання в межах виплати зарплати за один місяць.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з Міністерства юстиції України
судовий збір в розмірі_____ грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, п. 27 ч. 4 Указу Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» від 30.12.1997 р. № 1396/97, пп. 1, 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку оплати праці адвокатів з наданням громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави» від 14.05.1999 р. № 821, ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Лавренчука Ігоря Микитовича задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь Лавренчука Ігоря Микитовича ____ грн. винагороди на надані послуги у 2002 р. та________ грн. винагороди на надані послуги у 2003 р., а всього_______ грн.

Зазначені кошти перерахувати на розрахунковий рахунок Юридичної консультації __________ району м.________ №_______________ в банку АКБ_____________ .

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь держави судовий збір в розмірі ___ грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до______________________ через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя _________________