УХВАЛА

про відстрочення сплати судового збору

«____ »_______________ 200___ р.

Суддя_______________ районного (міського, міськрайонного) суду______________

області Адаменко О.С.,

розглянувши заяву Фірсової Олени Олександрівни про відстрочення сплати судо­вого збору в дохід держави за позовом до Панова Олега Івановича про реальний поділ жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою,

на даний час.

Розглянувши зазначену заяву та надані докази, прихожу до висновку про її задо­волення з наступних причин.

З поданих матеріалів вбачається, що позивачка знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати, підприємство, на якому вона працює заборгувало їй виплати заробітку в розмірі______ грн. за останні 6 місяців. Інших доходів вона не має, проживає з неповнолітньою дитиною-школярем і чоловіком - інвалідом 2 гр.

Вказане свідчить про складаний майновий стан Фірсової О.О. і про її неможливість сплатити судовий збір в сумі______ грн. при пред'явленні позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторо­ни, може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст. 82 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заяву Фірсової Олени Олександрівни задовольнити.

Відстрочити Фірсовій О.О. сплату судового збору в сумі________ грн. при пред'явленні нею до суду позову до Панова Олега Івановича про реальний поділ жилого

будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою на строк до «____ »__________ 200 __ р., але не більш як до ухвалення рішення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до_______________________через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухва­ли заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Коментар. Відстрочення сплати судових витрат полягає у перенесенні сплати судових витрат на майбутній чітко визначений період, але не більше як до ухвалення рішення. При цьому сплата повинна бути здійснена одноразово і в повному обсязі.

Розстрочення сплати судових витрат, передбачених ч. З ст. 82 ЦПК, це сплата судових витрат, коли сума витрат сплачується не одразу, а переноситься на майбутнє, чітко визна­чені строки і протягом декілька раз частками.

Закон не містить певних юридичних критеріїв встановлення майнового стану сторони у справі, тому суд повинен застосувати оціночний підхід до вирішення заявленого питання.

У ЦПК встановлені наслідки невиконання ухвали суду двох видів:

1) якщо відстрочка чи розстрочка сплати судових витрат визначена лише на певний час (не до ухвалення рішення у справі) і цей час настав, однак рішення у справі ще не ухвалено, незалежно від причин (зупинення провадження, подовження строку розгляду тощо), пози­вач повинен судові витрати сплатити. У протилежному випадку суд залишає позов (заяву) без розгляду з підстав, передбачених ч. 2 ст. 82, п. 8 ст. 207 ЦПК України, що не позбавляє позивача можливості повторно звернутися до суду з цим же позовом;

2) якщо відстрочка чи розстрочка сплати судових витрат визначена на певний час, але не більше як до ухвалення рішення у справі, то при ухваленні рішення стягуються і судові витрати, незалежно від того, що визначений судом строк ще не настав.

У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплачену за відповідну заяву про забезпечення доказів чи позову.

Відповідно до п. 9 ст. 293 ЦПК України ухвали щодо визначення розміру судових вит­рат можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Примітка . Є дещо незрозумілим положення ст. 82 ЦПК про те, що стороні у справі може бути відстрочено, розстрочено, зменшено розмір або вона може бути звільне­на від сплати судового збору. За ст. ЗО ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Однак, як відомо, судове провадження ініціюється лише позивачем і особа, яка пред'являє позов, називається позивачем (зустрічний позов також пред'являє пози­вач, хоч він одночасно є й відповіда чем за первісним позовом). Згідно зі ст. 1 Декрету КМ «Про державне мито» платником державного мита (за новим ЦПК - судового збору) є фізичні чи юридичні особи, які здійснюють в своїх інтересах певні дії, що мають юри­дичне значення (наприклад, звертаються до суду). Об'єктами сплати судового збору - є позовні заяви (заяви), що пред'являються до суду.

Таким чином, зазначена норма права (ст. 82 ЦПК) фактично стосується лише позивача (заявника), ініціатора судового спору. Відповідач у випадку невигідного для себе рішення відшкодовує позивачу понесені ним витрати по сплаті судового збору (навіть у випадку відстрочення), а не сплачує судовий збір.

Зазначення в ЦПК про сплату судового збору за повторну видачу копії рішення (ст. 222), де ці витрати може нести п відповідач, не поширюються на врегульовану судову процедуру, передбачену ст. 82 ЦПК, яка стосується лише провадження до ухвалення судового рішення.

Увага ! У разі, якщо пред'явлений позов і подана заява про відстрочення, розст­рочення сплати судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати, суд не вправі з мотивів несплати, наприклад, судового збору, залишати позов без руху і пропонувати сплатити судовий збір з попередженням про можливі наслідки визнання позову веподаним (правила ст. 121 ЦПК). Суд зобов'язаний спочатку розглянути цю заяву і лише при набранні нею чинності можливо позов з вищевказаних причин зали­шити без руху.