УХВАЛА про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу - Правовой портал Украины
LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

конструктор договоров Украина

УХВАЛА

про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу

______________ 200___ р.

Суддя________________ районного (міського, міськрайонного) суду_____________

області Павлова О.В.,

розглянувши заяву Попової Маргарити Вікторівни про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Попова М.В. просить видати судовий наказ за вимогою про стягнення з сільськогосподарського TOB «В» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі______ грн.

Заявник посилається на те, що працювала у боржника з 12 жовтня по 11 листопа­да на уборці буряка, однак за вказаний період по трьом нарядам їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата на суму пред'явленої вимоги.

Розглянувши надані матеріали, прихожу до висновку про необхідність відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу або із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Із поданої довідки СТОВ «В» від «_____ »____________ 200 __ р., доданої до заяви,

вбачається, що Попова М.В. на роботу по трудовому договору не приймалася, а була запрошена для виконання робіт про уборці врожаю буряка; обсяг виконаної нею роботи відображений у трьох нарядах, сума оплати зазначена бригадиром польової частини, а не працівником бухгалтерії; у розрахункову відомість по зарплаті вона не включалася.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що вимога Попової М.В. зводиться до примушення СТОВ «В» провести оплату праці, виконану по договору підряду, а не до стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати.

Крім того, відсутній письмовий договір між сторонами, який міг би бути підста­вою для видачі судового наказу. Все зазначене також вказує на наявність спору про право цивільне.

Таким чином, вимога, з якою Попова М.В. звернулася до суду для видачі судово­го наказу, не передбачена статтею 96 ЦПК України і наявний спір про право, що є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст. ст. 96, 100, 101 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Поповій Маргариті Вікторівні у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Роз'яснити Поповій М.В. її право на звернення з вимогами до суду у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до _____________ через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухва­ли заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя (_____________ )

 
 
 
Коментар. У разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається, що не можна назвати спра­ведливим. Однак, якщо стягувач вирішить звернутися з тією же вимогою, яка була заявлена у заяві про видачу судового наказу, в чому було відмовлено, у позовному порядку, то внесена ним сума судового збору зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК).

Згідно з п. 1 ст. 293 ухвала суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути оскаржена.

Примітка. Стаття 100 ЦПК передбачає лише дві підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, тобто має місце так званий вичерпний перелік, що для судової процедури є дуже важливим. Однак у судовій практиці можуть виникати й інші ймовірні перешкоди для прийняття заяви про видачу судо­вого наказу, на які суд зобов'язаний буде звернути увагу, але вказана стаття це не передбачає, хоча його зміст направлений на це.

Наприклад, заява про видачу судового наказу може бути подана: не за правила­ми підсудності; недієздатною особою; у провадженні цього суду вже є аналогічне наказне провадження між тими ж особами, про той же самий предмет і з тих же підстав; заява може не підлягати розгляду в суді через її непідвідомчість; у спорі між тими ж особами, про той же предмет і з тих же підстав уже виносився судовий наказ; після смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи спірні право­відносини не допускають правонаступництва тощо. Це випадки, що передбачені ст. ст. 121, 122 ЦПК, і регулюють позовне провадження, тобто постановляється ухвала про повернення заяви та відмовляється у відкриття провадження у справі.

Таким чином, і в цих випадках суд не може прийняти заяву про видачу судового наказу. Законодавцю слід внести зміни до ст. 100 ЦПК і передбачити, що суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу і з підстав, передбачених ст. ст. 121, 122 цього Кодексу. Зазначене свідчить про наявність певних проблем процесуальної регла­ментації наказного провадження і необхідність їх вирішення.

У в а г а ! У розділі II ЦПК, що регулює наказне провадження, є деякі неузгод­женості. Так, в ч. 2 ст. 99 ЦПК вказується на випадок, коли суд відмовляє у видачі судового наказу. Однак ст. 100 ЦПК, яка визначає вичерпний перелік, вказує на випадки відмови не у видачі судового наказу, а на відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, яку й слід суду застосовувати.

ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов