§ 2. Показання потерпілого

 Показання потерпілого — це його повідомлення, зроблене слідчому або суду про обставини, що мають значення для справи. Потерпілому завжди або майже завжди обставини вчинення злочину відомі краще, ніж будь-кому іншому, тому показання потерпілого здебільшого мають істотне значення для справи. За своїм характером показання потерпілого не відрізняються від показань свідків. Вони містять у собі відомості про різні обставини справи. відповідно до цього допит потерпілого здійснюється в такому самому порядку, що й допит свідка. КПК встановлює, що потерпілий має право давати показання, але не несе кримінальної відповідальності за відмову давати показання. Однак, якщо потерпілий дає показання в справі, він зобов'язаний говорити тільки правду і так само, як і свідки, підлягає кримінальній відповідальності за завідомо неправдиві показання, про що його попереджають перед допитом (статті 178, 179 КК, ст. 171 КПК).

 Показання потерпілого оцінюються на тих самих підставах, що й показання свідків. При цьому особа, як провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд повинні враховувати, що потерпілому злочином завдано певної шкоди, в зв'язку з цим він може бути заінтересованим у наслідках справи і тому не досить об'єктивним при поданні відомостей, які стосуються цієї справи. Крім того, слід враховувати, що з моменту закінчення попереднього слідства потерпілому, на відміну від свідка, стають відомі всі матеріали справи.