Справа № 2 - 3043/2005 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у стягненні заробітноїплатита відшкодуванні моральноїшкоди

«___» _________ 200 р.

________________ районний суд м. ___________ у складі: судді Петросова Л.Д., при

секретарі Грабовській Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Лавочкіна Сергія Юрійовича до університету «Р» - засновника спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи 1-111 ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при університеті «Р» про стягнення заборгованості із заробітної плати і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 200 ___ р. Лавочкін СЮ. звернувся до суду з позовом до університету «Р»,

який є засновником спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи 1-111 ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при цьому ж університеті, про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що працював у школі при університеті «Р» з 30.08.1999 р. по 1.02.2004 р. на посаді вчителя історії і лаборанта комп'ютерного класу. У зв'язку із звільненням за власним бажанням, на порушення вимог КЗпП України кінцевий розрахунок при звільненні з ним проведений не був, тому просив стягнути на його користь заборгованість із заробітної плати в розмірі _________ грн.

Також посилався на те, що невиплатою заробітної плати йому завдані моральні страждання та нервові переживання, оскільки він вимушений був докладати додат- кових зусиль для організації свого життя і просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі ______ грн.

Лавочкін СЮ. просив стягнути зазначені суми саме університету «Р», як засновника школи при цьому ж університеті, в якій він працював, посилаючись на те, що університет, згідно Статуту школи, здійснює фінансування школи і, як засновник, є власником школи.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Директор університету «Р» в ході проведення попереднього судового засідання направив суду свої заперечення проти позову, в яких вказує на те, що не є неналежним відповідачем за позовом Лавочкіна С.Ю., оскільки позивач знаходився у трудових відносинах саме зі школою при університеті, як з окремою юридичною особою, яка й повинна відповідати за позовом.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки свого представника суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що Лавочкін СЮ. з 30.08.1999 р. по 1.02.2004 р. працював учителем у школі 1-111 ст. з поглибленим вивченням іноземних мов при університеті «Р» (а.с. 4, 6), тобто позивач знаходився у трудових відносинах зі школою при університеті і у трудових відносинах з університетом «Р» не знаходився (а.с. 8).

Приймав на роботу і звільняв Лавочкіна СЮ. з роботи, згідно запису трудової книжки (а.с. 12), директор (президент) школи при університеті «Р», що не заперечується позивачем, саме директор школи надавав довідку про заборгованість з зарплати школи перед позивачем з проставленням печатки школи (а.с. 3), з цією ж юридичною особою (зі школою) позивач 6.12.2001 р. укладав письмову угоду про відстрочку оплати його праці (а.с. 23).

Таким чином, суд приходить до висновку, що трудовий договір, відповідно до умов укладання трудового договору, позивач уклав зі школою при університеті «Р».

Зазначене вказує на те, що відповідно до положень ст. ст. 94, 116 КЗпП України розрахунок з позивачем при його звільненні з роботи повинна була провести школа при університеті «Р», яка, згідно розуміння трудових правовідносин між сторонами, є власником установи, де працював Лавочкін СЮ. Положення Статуту школи про те, що засновник школи є її власником стосується корпоративних правовідносин між ними.

Крім того, відповідно до п.п. 6, 7 Статуту школи при університеті «Р» школа є юридичною особою, має право виступати в суді позивачем, відповідачем; школа не відповідає по зобов'язанням засновника, а засновник - по зобов'язанням школи (а.с. 18-21).

Пункти 88, 89 Статуту школи при університеті «Р» вказують на те, що джерелами фінансування кошторису школи є, наряду з коштами засновника, й інші кошти, доходи від інших видів діяльності, добровільні грошові внески тощо; кошти школи зберігаються на її рахунку в установі банку і знаходяться у розпорядженні школи.

Тобто школа при ВЗО «Р» самостійно здійснює фінансово-господарську діяльність.

Посилання позивача Лавочкіна СЮ. та його представника на те, що школа при університеті «Р» не зможе оплатити заборгованість з зарплати, оскільки її розрахункові рахунки та майно арештовані державним виконавцем та правоохоронними органами, не мають правового значення для справи. Крім того, дані твердження стосуються майбутнього, а на даний час згідно з даними банку АКБ «Н» на розрахунковому рахунку школи є кошти (а.с. 32-33).

Суд також не знаходить підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановлено, що університет «Р» своїми діями завдавав таку шкоду позивачеві.

Позивач Лавочкін СЮ. не позбавлений можливості пред'явити позов на загальних підставах до школи при університеті «Р». Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 94, 116, 237-1 КЗпП України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити Лавочкіну Сергію Юрійовичу у задоволенні позову до університету «Р» про стягнення заборгованості з заробітної плати і відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до __________________________через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя ( _____________ )

Позивач має право оскаржити заочне рішення лише в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд (ст. 226 ЦПК).

Порядок оскарження заочного рішення суттєво відрізняється від порядку оскарження звичайно ухваленого рішення і в цьому одна з найважливіших відмінностей між ними. Так, у загальному порядку, встановленому ЦПК, заочне рішення може оскаржити лише позивач (ч. 2 ст. 232 ЦПК). Відповідач вправі спочатку подати заяву про перегляд заочного рішення суду, який його ухвалив, і лише після залишення такої заяви без задоволення він вправі оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядається заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення (ст. 228, ч. 4 ст. 231 ЦПК).

Таким чином, право апеляції є по суті продовженням права на оскарження заочного рішення до суду, що його ухвалив.

Увага! Про те, що розгляд справи буде проводитись в заочному порядку суд зобов'язаний постановити ухвалу з занесенням до журналу судового засідання або шляхом ухвалення окремого процесуального документа в нарадчій кімнаті. Зазначене питання вирішується до початку розгляду справи по суті.