(вступна та резолютивна частини)

про витребування майна з чужого незаконного володіннята встановлення порядку виконання рішення суду

«____ »_______________ 200___ р.                   ____________

___________ районний суд м. _____________ у складі: судді Хижняк О.Д., при секретарі Орловій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною зая­вою Пилипенка Івана Петровича до Фільової Оксани Валеріївни про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потре­бою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. 50 Закону України «Про власність», ст. 387 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Пилипенка Івана Петровича про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Зобов'язати Фільову Оксану Валеріївну провернути Пилипенку Івану Петровичу телевізор «Самсунг», 19___ р. випуску, вартістю______ грн. У разі відсутності зазначеного телевізора при виконанні рішення суду, стягнути з Фільової О.В. на користь Пилипенка І.П._____ грн.

Стягнути з Фільової Оксани Валеріївни на користь Пилипенка Івана Петровича витрати по сплаті судового збору в розмірі_______ грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення в розмірі______ грн.

К о м е н т а р. Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 (з відповідними змінами) «Про судове рішення» в резолютивній час­тині рішення слід зазначити вартість майна, яку належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде²⁴.

Судове рішення має бути визначеним, тобто таким, у якому чітко вирішене питання про наявність або відсутність прав і обов'язків у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Разом з тим вимога визначеності не виключає можливості винесення факультатив­них рішень, зразок якого приведений вище і про це ж, фактично, йдеться у роз'ясненні вищої судової інстанції.

У відповідності до ст. 217 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпе­чення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Таким чином, порядок виконання судового рішення визначається судом при ухваленні рішення, виходячи з вимог закону і обставин справи, які мають значення саме при ухваленні рішення.

У ЦПК 1963 р. передбачались окремі статті, які регулювали ці питання: ст. 205 -рішення про стягнення грошових сум; ст. 206 - рішення про присудження майна або його вартості; ст. 207 - рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У новому ЦПК зазначених статей немає, однак вирішення всіх цих питань саме й перед­бачається статтею 217.

Питання можливості відстрочки, розстрочки чи визначення порядку виконання рішен­ня суду нерідко містяться в нормах матеріального права.

Наприклад, суд визначає порядок виконання рішення суду у справах про виділ своєї част­ки з спільної часткової власності (ст. 364 ЦК України) або при виділі частки із майна, що є у спільній сумісній власності (ст. 370 ЦК України). Так, в ст. 364 ЦК зазначається, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (час­тина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержан­ня від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У ст. 159 СК України передбачено вибір судом декілька способів участі одного з батьків у вихованні дитини, у ст. 161 СК України зазначено про право суду при вирішенні спорів між батьками про місце проживання малолітньої дитини передати дитину на піклування органу опіки і піклування, якщо дитина не може бути передана нікому із батьків, діду, бабі чи іншим родичам тощо.

Частиною 2 ст. 825 (останнє речення п'ятого абзацу) ЦК України передбачено право суду на прохання наймача відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.

Відстрочка виконання рішення суду - це перенесення його виконання на більш пізніший строк, що визначений рішенням суду.

Розстрочка виконання рішення суду - це перенесення судом строку його виконання і надання відповідачу право виконати рішення по частинам. При цьому суд повинен визна­чити не лише строк кінцевого виконання рішення суду, але й відповідні проміжні строки.

Увага! Не слід плутати вимоги ст. 217 ЦПК з положеннями ст. 373 ЦПК, згідно з якою відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання, яка застосовується за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду, тобто на стадії виконання рішення, при вирішенні якого постановляється ухвала. Тоді як ст. 217 ЦПК передбачає право суду відстрочити, розстрочити чи зазначити порядок виконання рішення суду лише при ухваленні рішення.