Справа № 2 - 682 /200 _ р.

про задоволення позову про розірвання договору оренди земельного паю (із застосуванням норм Конвенції та практики Європейського Суду)

«____ »_______________ 200___ р.                  ____________

ВСТАНОВИВ:

У січні 200 __ р. Бєлов В.М. звернувся до суду із зазначеним позовом.

В позовній заяві позивач вказував, що є власником земельної частки (паю) відповідно до сертифікату розміром 8,1 в умовних кадастрових гектарах вартістю_____ грн., на який 1.04.200__ р. ним було укладено договір оренди з відповідачем. Враховуючи те, що відповідач за останні три роки не доплачував йому орендну плату, тобто порушив і не виконав умови договору, просив зазначений договір розірвати.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач позов підтримав, представник відповідача, директор СТОВ «К», позов не визнав, вказавши, що вимоги є безпідстав­ними, оскільки умови договору оренди земельної частки (паю) щодо сплати орендної плати товариством повністю виконуються, позивач не звертався з пропозицією змінити умови договору і збільшити плату.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що Бєлов В.М. є власником сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого 12.08.199___ р. розміром 8,1 в умовних кадастрових гектарах, вартістю_____ грн. (а.с. З, 20). 1 квітня 200_____ р. позивач уклав з СТОВ «К» договір оренди зазначеної земельної частки (паю) терміном на 25 років, договір зареєстрований в____________ сільській раді (а.с.5).

З дослідженого в судовому засіданні договору оренди вбачається, що він набуває чинності після того, як сторонами будуть чітко визначені і зафіксовані письмово всі істотні умови, зокрема термін оренди, розмір та форма орендної плати, відпові­дальність сторін тощо.

Умови орендної плати визначені п. 2.2. договору, яка становила 1 % вартості
земельної частки в розмірі_____ грн. щороку. Також зазначено про індексацію заз-
наченої суми.

Судом вважає, що зазначеного обов'язку відповідач не виконав.

Вказаний договір був розроблений на підставі Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 17.01.2000 р. № 5, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.02.2000 р., де в п. 2.2. вказується про те, що за використання вказаною в договорі земельною част­кою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату, розмір якої визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Обов'язок належним чином укласти договір оренди земельної частки (паю) перед­бачений Указом Президента України від 3.12.1999 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» передбачено, що вартість земельної частки (паю) розраховується з урахуванням коефіцієнта індексації 2,465, який діє з 1.01.2002 р. Крім того, згідно п. 1 Указу Президента України від 2.02.2002 р. № 92/ 2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами, внесеними Указом Президента Украї­ни № 830/2002 від 13.09.2002 р. запроваджено плату за оренду земельних часток (паїв) у розмірі 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної частки (паю). Зазначених положень відповідач не виконав.

Згідно наданого позивачем розрахунку та довідки______________ районного відділу

земельних ресурсів (а.с. 18, 20) встановлено, що вартість земельної частки (паю), що
належить позивачу, становить______ грн.

Таким чином, відповідач щороку, проіндексувавши вартість оренди та взявши до

уваги 1,5 відсоток, повинен був у 200__ та 200__ р. виплатити позивачу по_____ грн.,

однак виплатив лише по_____ грн., тобто щороку недоплачував йому по______ грн., а

всього за два роки заборгував_____ грн.

Відповідач зобов'язаний був проіндексувати вартість орендної плати з урахуван­ням зазначеного відсотка, що підлягає виплаті позивачу за договором, самостійно на підставі зазначених Указу Президента України і постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни щодо проведення індексації грошової оцінки земель і для цього погодження сторін для внесення змін до договору чи заява про це позивача не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору дру­гою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шко­ди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Зазначене положення ЦК України повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав люди­ни та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Зміст цього конвенційного положення про захист пра­ва власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 р. у справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонай­менше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазна­чені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушені.

На підставі ст. 651 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Белова Віктора Миколайовича задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладеного між Бєловим Віктором Миколайовичем та СТОВ «К»« 1 квітня 200 _____ р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до______________________ через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.