РІШЕННЯ про відмову в задоволенні позову про визнання права власності - Правовой портал Украины
LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

конструктор договоров Украина

Справа № 2 - 3682 /200 _ р.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
про відмову в задоволенні позову про визнання права власності
за набувальною давністю

________________ 200 ___ р. _____________

____________ районний суд м. ______________ у складі: судді Борисова П.Д., при секретарі Платоновій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною зая- вою Зінченко Марії Андріївни до виконкому ________________ районної ради м. Харко- ва про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

У січні 200 ___ р. Зінченко М.А. звернулася до суду з вищезазначеним позовом,  посилаючись на те, що після звільнення квартири № 2 по вул. _________ , 59 у м. _________попереднім наймачем у 1986 р. відповідач, райвиконком, квартирою не цікавився, квартира стала непридатною для проживання і вона вирішила, що відповідач втратив інтерес до квартири, фактично відмовився від своєї власності. Тому через погані свої житлові умови в 1988 р. вона поселилась у квартиру разом з сином Зінченком Володимиром, який помер в 1991 р., за особисті кошти відремонтувала квартиру, а в 1998 р. в квартиру поселився її другий неповнолітній син Зінченко Андрій.

З урахуванням наведеного, зазначаючи, що вона добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти квартирою більше п'ятнадцяти років, Зінченко М.А. вважає, що набула права власності на цю квартиру і просила визнати за нею право власності на квартиру за набувальною давністю.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що інтерес до квартири райвиконком не втратив, так як районні житлові органи своєчасно їм не повідомили про звільнення квартири, позивач вселилася у квартиру самовільно, з порушенням встановленого порядку, тому за нею не може бути визнано право власності. Крім того, вони мають намір пред'явити позов про виселення позивачки з сином з спірної квартири.

Суд, заслухавши показання сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що позивач Зінченко М.А. та її неповнолітній син Зінченко А.О. зареєстро- вані в квартирі № 1 будинку № 61 по вул. _____________ у м. __________ (а.с.7).

У квартирі № 2 будинку № 59, що розташований на цій же вулиці міста та

знаходиться на балансі КПЖРЕП _______________ району м. ___________ і яка є спірною

по справі, ніхто не зареєстрований, жильці виписані 31.12.1986 р. у зв'язку з одержанням нової квартири (а.с. 5,6,44). Зінченко М.А. вселилася в спірну квартиру в 1988 р., її син Зінченко А.О. - в 1998 р., що підтверджується актами, складеними у присутності керівництва ЖРЕП та сусідів (а.с. 9, 11). Договір житлового найму з нею не укладався, квартирну плату за проживання у спірній квартирі вона не сплачує, що підтверджується довідкою ЖРЕП (а.с. 11) та позивачем не заперечується.

Зазначені обставини також підтверджені свідками Івановим В.Ж. та Петровою О.Ю., допитаних за клопотанням позивачки, які показали, що позивачка та її син дійсно більше десяти років проживають у спірній квартирі, так як її колишній чоловік робить для неї нестерпні умови для проживання за місцем реєстрації.

Суд вважає, що при вселенні сім'ї Зінченко у спірну квартиру ними був порушений порядок вселення.

Згідно зі ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної Ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Зінченко (мати і син) вселилися у спірну квартиру без законних для цього підстав, не маючи ордеру, не знаходячись на квартирному обліку або на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, тобто вселились в квартиру з порушенням встановленого ЖК України порядку, незаконно.

У відповідності до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У зв'зку з наведеним вище, районний суд приходить до висновку про те, що в діях позивача при вселенні у спірну квартиру не було добросовісності, що є обов'язковою умовою та юридично значимим фактом, що підлягає доведенню, при визнанні права власності за набувальною давністю, так як Зінченко М.А. не могла не знати, що вселення у квартиру проводиться за ордером, оскільки таким же чином вона вселялась у квартиру, в якій зареєстрована, та в якій проживає її колишній чоловік Зінченко А.Б. (а.с. 18).

Посилання позивача на те, що проживати з сином разом з колишнім чоловіком у квартирі, в якій вони зареєстровані, не може через складні стосунки, правового значення для вирішення зазначеного матеріально-правового спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, не мають.

Таким чином, не допускається набуття права власності за набувальною давністю недобросовісними володільцями незалежно від часу володіння чужим майном чи відкритості володіння ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, 58 ЖК України, суд,
 
ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Зінченко Марії Андріївни про визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до __________________________

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                 ( _____________ )
 
 

Увага 1 Важливим є чітке формулювання в рішенні суду предмета спору. Так, у вступній частині рішення суд повинен чітко сформулювати предмет спору як по основному, так і по зустрічному позову, а також по позовних заявах третіх осіб із самостійними вимогами. У зв'язку з цим, суду слід урахувати, що, вказуючи, у вступній частині рішення найменування позовних вимог, суд не повинен дослівно відтворювати його в інтерпретації позивачів. Виходячи зі змісту позовної заяви, суті та характеру позову, підстав заявлених вимог та норм закону, на які посилався позивач, суд має юридично грамотно у відповідності до вимог закону сформулювати найменування цих позовних вимог.

ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов