Справа № 2 - 1334/200_р.

про відмову в позові про встановлення земельного сервітуту

___________ районний суд м._____________ у складі: судді Івченка В.Г., при секретарі Сидоровій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Баринової Марії Петрівни до Самсонової Олени Анатоліївни, Самсонова Володимира Олександровича про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 200 __ р. Баринова М.П. звернулася до суду зі вказаним вище позовом.

Позивач зазначала, що проживає по вул.________________ , 3 м._________ _, відповідачі є власниками суміжного будинку. Для проведення газифікації будинку вона одержала письмову згоду від Самсонової O.A., так як запроектований газопровід повинен проходити через її земельну ділянку, для проведення цих робіт нею витрачені значні кошти. Пізніше відповідачі заборонили встановлювати на їх земельній ділянці опори для газопроводу, в зв'язку з чим вона просила встановити постійний земельний сервітут, тобто використати земельну ділянку відповідачів для прокладання і експлуатації газопроводу.

Також позивач просила стягнути з відповідачів судові витрати за сплату судового сбору в розмірі_____ грн. та на правову допомогу в розмірі_______ грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, відповідачі позов не визнали, пояснивши, що для проведення газопроводу до будинковолодіння позивачки існують інші варіанти, а при розробці відповідного проекту їх думку не з'ясовували.

Заслухавши показання сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони у справі є користувачами суміжних земельних

ділянок (а.с. 4). Позивач Баринова М.П. «____ »__________ 200___ р. уклала договір на газопостачання свого житлового будинку та замовила відповідний проект (а.с. 9). Частина будівельно-монтажних робіт уже виконано, на що позивачка витратила 2090,81 грн. (а.с. 12).

На підтвердження свого позову Баринова М.П. надала проект, виконаний TOB «Р», відповідно до якого прокладення та експлуатація ліній газопроводу до її бу динковолодіння проводиться через земельну ділянку, якою користуються відпові­дачі, на якій слід встановити 5 опор та прокласти по ним повітряний трубопровід довжиною 27 метрів.

Згідно зі ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земель­ної ділянки.

Крім цього, у відповідності до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природ­них ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нор­мальне господарське використання своєї земельної ділянки, на якому розташо­ваний житловий будинок, в який планується провести газопостачання, немож­ливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довес­ти, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Зазначених обставин позивач не довела, чим не виконала вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З наданих матеріалів справи, так із показань позивачки вбачається, що представ­лений позивачем проект підключення газопроводу не є єдиним, однак він найбільш оптимальний для інтересів позивача, як користувача панівної земельної ділянки. Цих обставин Баринова М.П. та її представник не заперечували, однак вони посила­лася на те, що запропонований проект є найбільш оптимальним для позивача.

Разом з тим, інтереси користувачів обслуговуючої земельної ділянки, тобто відпо­відачів, ними не враховані. При цьому встановлено, що 5 опор повинні бути вста­новлені у дворі відповідачів, розмір якого всього 10-12 кв. м., що значно буде їх обтяжувати.

Зазначені обставини підтвердили допитані судом свідки Петров І.Д. та Ізотова М.Д., які показали, що позивачка таким же чином може вимагати встановлення земельного сервітуту зі сторони іншого сусіда, земельна ділянка якого знаходиться значно ближ­че до земельної ділянки позивачки і яка є значно більшою за розміром.

Судом також враховуються вимоги ч. З ст. 402 ЦК України, згідно з якою у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирі­шується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Позивачка не надала доказів того, що вона зверталася до Самсонова В.О. з про­ханням обговорити умови встановлення сервітуту, а наявна розписка від імені Сам-сонової O.A. , яка від неї відмовилась, таких умов не встановлює.

Посилання позивача на те, що нею вже витрачені певні кошти за прокладання газопроводу не мають правового значення по суті заявлених вимог, оскільки позива­чу слід було спочатку виконати вимоги закону, про які зазначено вище, і лише після цього починати зазначені роботи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки їй в позові відмолено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК Украї­ни, ст. 100 ЗК України, ст. ст. 401, 402 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити Бариновій Марії Петрівні в задоволенні позовних вимог про встанов­лення земельного сервітуту.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до______________________

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя (_____________ )

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Вперше ЦПК чітко визначає, що повний текст рішення суду складається з його чотирьох частин - вступної, описової, мотивувально та резолютивної (ст. 215 ЦПК). У цій же статті закону вказується на дані, які повинні міститися в кожній частині рішення суду.

Увага! Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді (ч. 7 ст. 209 ЦПК).