УХВАЛА

про залишення позовноїзаяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання

_______________ 200 року

районний суд м. ____________________ у складі: судді Івановій Н.Г., при

секретарі Воропаєвій З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Петренко Олени Павлівни до Патової Наталії Анатоліївни, Патова Віктора Дмитровича про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 200 ___ р. Василенко МЛ. звернулася до суду зі вказаним вище позовом,

зазначаючи, що проживає по вул. Енгельса, 2 в м. _______________ , відповідачі є власни- ками суміжного будинку. Для проведення газифікації будинку вона одержала пись- мову згоду від Патової H.A., так як запроектований газопровід повинен проходити через її земельну ділянку, для проведення цих робіт нею витрачені значні кошти. Пізніше відповідачі заборонили встановлювати на їх земельній ділянці опори для газопроводу, в зв'язку з чим вона просила встановити постійний земельний серві- тут, тобто використати земельну ділянку відповідачів для прокладання і експлуа- тації газопроводу.

Позивач Петренко О.П. у судове засідання на « _______» __________ 200 _ р. не з'яви- лася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток.

На «____» _______________ 200 __ р. позивач повторно у судове засідання не з'яви- лася, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала.

Таким чином, в силу ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд визнає, що позивач повторно не з'явилася до суду без поважних причин.

Відповідно до вимог ч. З ст. 169, п. З ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Керуючись ч. З ст. 169, п. З ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Петренко Олени Павлівни до Патової Наталії Анатоліївни, Патова Віктора Дмитровича про встановлення земельного сервітуту залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до ____________________________ через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ух: ли заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 ді апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч ст. 295 ЦПК України.

Коментар. Найбільш кардинальним у порівнянні з ЦПК 1963 р. змінив підхід законодавця щодо наслідків неявки в судове засідання позивача. Так, за ч ст. 172 цього Кодексу суд мав право розглянути справу у разі повторної неяв, позивача повторно, незалежно від причин, якщо у справі були наявні достати матеріалів про права та взаємовідносини сторін. Наразі, ч. З ст. 169, пп. З і 9 ч. ст. 207 нового ЦПК зобов'язують суд залишити заяву без розгляду у разі неяві позивача, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання якщо від нього не надійшло заяви з проханням розглянути справу за його відсу ності, навіть, якщо матеріали справи надають можливість ухвалити рішення , відсутності позивача. Це є вірним, оскільки в повній мірі відповідає засадам ди позитивності та змагальності процесу.

Щорічно судова статистика свідчить про те, що найбільша кількість рішен ухвал вищестоящими судовими інстанціями скасовуються у зв 'язку з розгляде справ чи залишенням заяв без розгляду через неналежне повідомленням осіб, яі беруть участь у справі, про час і місце судового засідання. Це є прямим порушеї ням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка гаранту*, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов 'язків або пр встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунуте го проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумне го строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом²⁰.

Між тим слід визнати, що застосування цього положення процесуального закон на практиці є вкрай складним, а його врегулювання в ЦПК, на нашу думку, досить невдалим і дещо суперечливим.

Так, ч. 2 ст. 77 ЦПК зазначає, що сторони та інші особи, які беруть участь J справі, зобов 'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. Разок з тим, якщо позивач не повідомив про причини своєї неявки в судове засідання, будучи належним чином повідомленим, суд зобов'язаний в силу п. З ч. 1 ст. 16Ь ЦПК відкласти розгляд справи в межах строків розгляду справи. У ст. 172 ЦПК 1963р. у такому випадку суд мав право після першої без поважної неявки позива­ча в судове засідання залишити заяву без розгляду.

Як п. З ч. 1 ст. 169, так і п. З ч. 1 ст. 207ЦПК зазначають, що заява може бути залишена без розгляду лише у випадку, якщо від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Це є вірним, так як при надходженні до суду такої заяви сторона вважається присутньою у залі судового засідання. При цьому характер причини неявки його до суду значення не мають.

Залишаючи заяву без розгляду зі вказаних підстав, суд повинен мати безспірні докази - зворотні розписки про повідомлення позивача про час і місце судового засідання.

Примітка. Друге речення ч. 2 ст. 77 ЦПК говорить про те, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з 'явилися в судове засідання без поважних причин. Це є не що інше, як закладена в процесуальному законі так звана процесуальна презумпція, під якою розуміється наступне: 1) закріплене (або опосередковано зак­ріплене) спеціальною процесуальною нормою 2) припущення про наявність або відсутність юридично зна чимої обставини, 3) яке перерозподіляє доказові обов 'яз-ки учасників процесу. Змістом презумпцій завжди є інформація ймовірна, що у більшості випадків допускає можливість її спростування стосовно конкретного випадку²¹.