УХВАЛА

про закриття провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди

____________ 200 року

___________________ районний суд м. _____ у складі: судді Філоненка О.Д., при секретарі Воропаєвій З.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Панова Сергія Петровича до Сіверської Олени Петрівни про визнання права власності на 1 / 2 частини жилого будинку,

ВСТАНОВИВ:

Панов С.П. звернувся до суду з позовом до колишньої дружини Сіверської О.П. про визнання права власності на 1 / 2 частини жилого будинку, що знаходиться по

вул. ___________ , 2 у м. ____________ , зазначаючи, що в період шлюбу, « ____ » __________ 200 _ р., ними був придбаний зазначений будинок і оформлений на ім'я відповідачки, надавши відповідні документальні підтвердження. Дітей від шлюбу не має, відпо- відачка не визнає за ним право власності.

У судовому засіданні сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. За умовами мирової угоди позивач відмовляється від вимоги про визнання права власності на половину жилого будинку, звільняє його, а відповідач виплачує йому

погоджену між ними вартість половини будинку в сумі ________ грн. у вигляді грошової

компенсації його частки власності у будинку з тим, щоб він мав можливість придбати для себе інше житло.

Зазначена спільна заява та мирова угода приєднані до справи. Сторонам роз'яснені наслідки такого рішення та закриття провадження у справі, що передбачені ст. 206 ЦПК України.

Враховуючи, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін, суд у відповідності до ст. 175, п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України ухвалою закриває провадження у справі.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати мирову угоду, укладену Пановим Сергієм Петровичем і Сіверською Оленою Петрівною, за якою:

Панов СП. відмовляється від позову про визнання права власності на 1 / 2 части- ну жилого будинку по вул. ____________ , 2 у м. ____________ , зобов'язується звільнити

його на протязі двох місяців, тобто до « ______ » __________ 200 __ p.;

Сіверська О.П. виплачує йому протягом двох місяців, тобто до « ____ » _______ 200 __ р.

грошову компенсацію в сумі _______ грн.

Провадження у справі за позовом Панова Сергія Петровича до Сіверської Олейи Петрівни про визнання права власності на 1 / 2 частини жилого будинку закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до ___________________________

через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя ( ______________ )

Мирова угода може бути укладена і прийнята судом лише у справах позовного провадження і на будь-якій стадії процесу (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій).

За своїм процесуальним значенням ухвала суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі прирівнюється до судового рішення. При такій ухвалі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, що обов 'язково сторонам слід роз'яснити.

ЦПК 1963 р. вживав термін «затвердження» судом мирової угоди (ст. 227), тоді як у новому ЦПК вживається термін «прийняття» мирової угоди судом. Однак фактично це нічого не змінює, так як укладення мирової угоди все рівно проходить під контролем суду, який повинен прийняти цю мирову угоду, перевірити, чи не суперечить вона вимогам закону, чи не порушуються законні права, свободи та інтереси інших осіб.

У в а г а! Прийняття судом мирової угоди як форма вирішення спору має свою спрощену процесуальну процедуру, в якій не передбачено обов'язку доказування та оцінки доказів. Саме тому постановления судового рішення на умовах досягнутої між сторонами домовленості про мирову угоду, що в судовій практиці є нерідким явищем (особливо у справах про право власності, так як реєстраційні органи - БТІ, ДАІ тощо не охоче реєструють власність на основі ухвали), є порушенням вимог статей 213-215 ЦПК, оскільки таке рішення не містить обов'язкових його складових - визначеності щодо встановлення обставин (фактів), їх правової оцінки, наявності порушення прав і свобод тощо.