УХВАЛА

про зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю розгляду

справи до вирішення іншої справи

____ »_______________ 200___ р.                                                                 ___________

Дяченко П.М. пред'явив до суду позов про поновлення порушеного права, визнання недійсним протоколу зборів членів КСП «З» від «_______ » _________ 200 ___ р., яким Рівний І.П. та Філоненко М.К. були додатково включені у списки на право отримання земельного паю та визнання недійсними сертифікатів на земельний пай
зазначених осіб, виданих_____________ РДА.

У ході судового розгляду справи позивач заявив клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки за фактом зловживання службовим становищем під час розпаювання земель колективної власності КСП «З» порушено кримі­нальну справу.

Заслухавши думку учасників процесу, які пропонували вирішити це клопотання за розсудом суду, з урахуванням даних повідомлення прокурора_____________ району

про наявність в провадженні зазначеної кримінальної справи відносно посадових осіб КСП, суд вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню.

Вирок у зазначеній кримінальній справі буде мати значення для розгляду цієї цивільної справи, оскільки в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України він є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Коментар. У порівнянні з п. 4 ст. 221 ЦПК 1963р. зміни щодо обов 'язковості зупинення провадження у справі у випадку, який розглядається, значні. Так, по­няття цивільний, кримінальний чи адміністративний порядок у новому ЦПК замі­нені на відповідні поняття видів судочинства та доповнений ще один вид судочин­ства - конституційний.

Наприклад, відповідно до п. 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 р. у справі № 1-17/2001, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відпо­відачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів¹⁹.

Оскільки вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, буде мати в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК преюдиціальне значення для суду, що розглядає цивільну справу відносно цивільно-правових наслідків дій особи з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, то зупинення провадження у цивільній справі обов 'язкове. Зазвичай цим правилом деякі учасники цивільно-процесуальних відно­син зловживають, намагаючись затягти розгляд цивільної справи, звертаючись до правоохоронних органів з проханням про порушення кримінальної справи, особ­ливо у справах про визнання угод недійсними, відшкодування шкоди у зв 'язку з невиконанням умов договорів, стягнення суми боргу тощо. У деяких випадках кримінальна справа порушується і роками розслідується і не завжди закінчується винесенням вироку, тому доступ до правосуддя особи, права якої порушені, значно ускладнено.

У зв'язку з цим доцільно було б зазначену підставу для зупинення провадження у справі замінити таким чином, що провадження у справі підлягає зупиненню у разі, якщо кримінальна справа вже передана до суду.

Слід звернути увагу на те, що п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК щодо зупинення провадження у справі, якщо її неможливо розглянути до вирішення іншої справи, що розгля­дається у порядку конституційного судочинства, потрібно буде застосовувати у більш широкому значенні, аніж роз'яснення, що дані в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Консти­туції України при здійсненні правосуддя»².

Так, у роз'ясненні вищої судової інстанції України зазначено, що зупиненню підлягає провадження у цивільній справі у разі, якщо по цій справі суд за клопо­танням учасників процесу чи з власної ініціативи звернеться з мотивованою ухва­лою до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Натомість новий ЦПК (п. 4 ч. 1 ст. 201) зобов'язує суд зупинити провадження у справі незалежно від того, хто звернувся до Конституційного Суду України (учасни­ки процесу чи ні). Провадження у цивільній справі повинно бути зупинено, якщо в цьому Суді розглядається питання про відповідність Конституції України закону чи іншого нормативно-правового акту, який підлягає застосуванню судом при вирі­шенні цивільної справи і на будь-якій стадії процесу - в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанціях.

Примітка. У новому ЦПК, на нашу думку, відсутній системний взаємозв 'язок правових норм щодо можливості обов 'язкового зупинення провадження у справі у разі, якщо цивільну справу неможливо розглянути до вирішення іншої справи, що розглядається у господарському судочинстві. У п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК зазначено лише про «цивільне судочинство». Таким чином, на перший погляд здається, що немає підстав зупиняти провадження, якщо неможливість розгляду цивільної справи вик­ликається розглядом господарської справи.

Однак, з іншого боку, на нашу думку, законодавець мав на увазі саме таку не­обхідність, оскільки в ч. З ст. 61 ЦПК, яка регулює підстави звільнення від доказу­вання, зазна чено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, госпо­дарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто рішення у господарській справі становиться пре­юдиціальним для розгляду справи в порядку цивільного судочинства, чого не було в ЦПК 1963 р. Крім того, слід зазначити, що господарські суди також здійснюють цивільне судочинство.

Разом з тим, таке рішення у господарській справі стане преюдиціальним лише в тому випадку, якщо при розгляді іншої справи беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки, зазвичай, фізичні особи не беруть участь у господарському судочинстві, то фактично новий ЦПК вводить правило так званої невзаємної преюдиції, коли дещо змінився склад осіб, які беруть участь у справі, і одні особи мають право оспорювати встановлені раніше факти і правовідно­сини, а інші - ні.