РОЗПИСКА ПЕРЕКЛАДАЧА

до справи № 2 -

« _____»___________ 200 р.

Мені,_______________________________________ , перекладачеві роз'яснені пра-
ва та обов'язки, встановлені ЦПК України.

Я попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на мене обов'язків.

ПІП перекладача                  (підпис)

ПРИСЯГА ПЕРЕКЛАДАЧА

до справи № 2 -

«__ » ______________ 200 р.

Я, (прізвище, ім'я, по батькові перекладача), присягаю сумлінно виконувати обо­в'язки перекладача, використовуючи всі свої професійні можливості.

ПІП перекладача           (підпис)

Суддя                              (підпис)

Переклада ч виконує у цивільному процесі тільки технічні функції і відноситься до осіб, які сприяють здійсненню правосуддя. Участь перекладача в процесі є га­рантією повноцінного здійснення права на судовий захист особами, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою. Такі особи мають право користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому за­коном (ст. 7 ЦПК).

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи пись­мового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілку­вання з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

У ЦПК не врегульовано питання про те, що особи, які беруть участь у справі, мають право запропонувати кандидатуру перекладача. Однак, здається, що це пе­редбачається само собою, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін у процесі.

Відповідно до глави З ЦПК України на перекладача поширюються правило про відводи і самовідводи, що гарантує його незаінтересованість і об'єктивність перекла­ду. Про зазначене головуючий повинен довести до відома всіх учасників процесу.

Підстави для відводу і самовідводу переклада ча та порядок їх вирішення зазна­чені в главі З ЦПК.

Особа, яка допущена ухвалою суду до участі в цивільному процесі як перекладач, становиться учасником процесу, і відповідно, суб'єктом цивільних процесуальних відносин, що наділений певними правами і обов 'язками.

Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмови­тися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на ком­пенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Витрати, пов'язані із допуском до участі в справі перекладача, сплачуються відповідно до ст. 86 ЦПК, де зазначені й особи, які несуть такі витрати.

Перекладач зобов'язаний з'явитися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом в про­цесуальних документах, що вручається сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.

У в а г а ! За ЦПК 1963р. про роз 'яснення переклада чеві прав та обов 'язків і про попередження про кримінальну відповідальність заносилось до протоколу судового засідання. Згідно з ч. З ст. 164 нового ЦПК підписаний перекладачем текст прися­ги та розписка приєднуються до справи.

Приведення до присяги експерта. Аналогічні процесуальні дії застосовуються судом у разі, якщо у справі бере участь експерт. Згідно зі ст. 171 ЦПК головуючий у справі зобов 'язаний роз 'яснити експертові його права та обов 'язки (ст. 53 ЦПК), попередити його про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висно­вок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов 'язків. Головуючий повинен привести експерта до присяги наступного тексту: „Я, (прізви­ще, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, викорис­товуючи всі свої професійні можливості".

Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи (ч. З ст. 171 ЦПК).

Слід також зазначити, що експерт, свідок, не мають у справі юридичної заінтере­сованості. Разом з тим висновок експертів є засобом доказування, про що йдеться в ст. 57 ЦПК, з яких суд одержує інформацію, яка є необхідною для правильного вирішення справи.

Об'єктивність та достовірність висновку експерта як судового доказу залежить в першу чергу від правильного вибору особи, призначеної в якості експерта (ч. 1 ст. 53 ЦПК, ст. 10 Закону України „Про судову експертизу"). Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України „Про су­дову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Саме тому до експерта пред'являються певні вимоги, направлені на забезпечення, з однієї сторони, високого наукового рівня експертизи і, з іншої - об'єктивності і неупередженості висновку.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, вправі заявити відвід експерту (статті 20, 22 ЦПК). За наявності зазначених підстав експерт зобов'язаний заявити самовідвід (стаття 23 ЦПК). На відміну від судді, участь експерта в судовому засі­данні при попередньому розгляді даної справи в якості експерта не є підставою для його відводу (ч. З ст. 22 ЦПК).

У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхі­дних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляєть­ся, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з 'ясування якого експертиза була призна чена, або відмовити у його визнанні (ч.І ст. 146 ЦПК). Це є новелою законодавства і фактично є презумпцією існування чи відсутності факту, для встановлення якого призна чалась експертиза, в залеж­ності від поведінки сторони, так як судова практика свідчила про те, що деякі сторони, зловживаючи своїми правами, намагались за будь-що перешкодити про­веденню експертизи.