районному суду м.____________

____________________________

____________________________

(П. І. П., адреса)

____________________________

(процесуальне положення у справі:

позивач, відповідач, 3-я особа і т.п)

ЗАЯВА

про забезпечення позову

У провадженні ________________________ районного суду м. _______________________ знаходиться цивільна справа за позовом (заявою) __________________________________ (п.і.п сторін у справі, предмет спору, якщо відомо - то номер справи)

Відповідач __________________ (П.І.П.), знаючи про те, що повинен відшкодува- ти завдану мені матеріальну шкоду з його вини, ухиляється від виконання своїх зобов'язань. У мене є підстави стверджувати, що він розпорядиться своїм май- ном, яке знаходиться у нього у власності, з метою уникнути відшкодування зав- даної ним шкоди, що може зробити неможливим виконання рішення суду, внас- лідок чого мої законні права не будуть захищені, адже суд не лише повинен встановити належність мого права вимагати, а й сприяти забезпеченню цих вста- новлених прав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 151-153 ЦПК України,

__________ м. _____________ .

Коментар. Під забезпеченням позову треба розуміти вжиття суддею чи судом передбачених законом заходів, які створюють реальну можливість для виконання в майбутньому рішення по справі. Забезпечення позову направлено, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити тощо.

На відміну від ЦПК1963р., за яким заходи щодо забезпечення позову вживалися за заявою осіб, які беруть участь у справі, та за ініціативою суду, у новому ЦПК, в ст. 151, чітко зазначається, що такі заходи можуть судом вживатися лише за заявою осіб, які беруть участь у справі. Права на свою ініціативу суд не має, навіть у таких справах, як стягнення аліментів, заробітної плати тощо.

Вперше новий ЦПК вимагає подання до суду заяви про забезпечення позову певного, чітко визначеного, змісту. Так, у заяві повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з чим потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК).

Якщо ж заява про забезпечення позову подана без додержання цих вимог, то суд повертає її заявникові, про що постановляє ухвалу (ч. 8 ст. 153 ЦПК). У цьому відмінність від заяви про забезпечення доказів, яка у разі невідповідності за формою та змістом, спочатку залишається без руху з наданням строку для виправлення недоліків, а потім лише повертається заявникові в разі її невиконання.

Примітка. Як було в ЦПК 1963 р., так і в ст. 153 нового ЦПК зазначається, що заява про забезпечення доказів розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вперше в ЦПК зазначається, що у разі постановления ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання (ч. 7 ст. 153 ЦПК). Крім цього, копія ухвали також надсилається заявникові негайно після її постановления (ч. 5 ст. 153 ЦПК).

Це має важливе значення, так як систематичний аналіз цього процесуально-правового положення та права особи на оскарження ухвали свідчить про те, що якщо ухвала про забезпечення позову була постановлена в присутності заявника, то строк на оскарження ухвали починається з наступного дня після постановления ухвали. Строк для оскарження такої ухвали заявником, який не був присутній при цьому, а також для особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, починається з наступного дня після того, як вони отримали таку ухвалу. У ЦПК 1963 р. це було спеціально передбачено в ст. 157.

Правильність такого висновку підтверджує і те, що згідно з ч. 4 ст. 154 ЦПК особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про її скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Таким чином, ухвала суду з питань забезпечення позову може бути скасована як самим судом, що виніс ухвалу (так зване горизонтальне оскарження), так і вищестоящим судом (вертикальне оскарження). Однак, слід не забувати, що питання про скасування ухвали про забезпечення позову розглядається в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб (якщо є дані про їх належне повідомлення) не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

У в а г а! У ч. З ст. 152 ЦПК зазначається, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позива чем вимогами. Тобто це є оціночною категорією для суду, що надає йому свободу розсуду і тому, в свою чергу, вимагає від суду певної аргументації свого рішення.