районному суду м. ____________
___________________________
(П. І. П., адреса)
___________________________
(процесуальне положення у справі:
позивач, відповідач, 3-я особа і т.п)
ЗАЯВА
про призначення експертизи
У провадженні ________________________ районного суду м. _____________ знаходиться цивільна справа за позовом (заявою) ___________________________
(п.і.п сторін у справі, предмет спору, якщо відомо - то номер справи)
У процесі підготовки зазначеної справи до розгляду, з огляду на те, що відповідач позов не визнає, виникла потреба у проведенні експертизи (зазначити, якої саме).
Оскільки способом забезпечення доказів є, зокрема, призначення експертизи, тому у відповідності до ст. 143 ЦПК України
ПРОШУ СУД:
Забезпечити подання доказів і призначити зазначену експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання (вказати перелік запитань).
Підпис ( ____________ ) Дата
К о м е и т а р. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою сторін, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 143 ЦПК).
Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.
При вирішенні питань про призна чення судової експертизи суди повинні керуватися положеннями ЦПК, Закону України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення і проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998р. № 53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від ЗО грудня 2004 р. № 144/5) та враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від ЗО травня 1997р. №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб'єктивних прав.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні задавати судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити питання факту, а не питання права.
Висновок експертизи буде доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України „Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Уразі, коли висновок експертизи, наданий стороною в якості додатку до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням, чи клопотанням адвоката, то такий висновок експерта може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо відносно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть спірні питання, то в залежності від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи ,в залежності від характеру матеріально-правового спору, суд повинен поставити на обговорення питання про призначення такої експертизи.
Примітка. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК питання призначення експертизи входить в перелік питань, які суд вирішує при проведенні попереднього судового засідання за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо спір між сторонами до судового розгляду не врегульований.
З урахуванням дії засади змагальності цивільного процесу експертиза може бути призначена за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.
Разом з тим, новий ЦПК вперше визначив випадки, коли призначення експерти-зи є обов'язковим. Так, за ст. 145 ЦПК призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлений клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступіть ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.