Недоторканність особи — конституційний принцип — є складовою частиною всіх прав особи. Основу системи особистих прав і свобод громадянина складають такі найважливіші права, як право на недоторканність особи (ст. 29 Конституції України), право на недоторканність житла (ст. 30 Конституції України), таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31 Конституції України). У КПК їм присвячені статті 14, 141.

 Стаття 29 Конституції України передбачає такий порядок обмеження свободи та особистої недоторканності, при якому ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Як тимчасовий захід у необхідних випадках таке обмеження свободи здійснюється з послідуючим отриманням санкції від суду в чітко визначений термін, що відповідає положенням ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.

 Це право не може бути обмежене (ст. 64 Конституції України). Однак протягом п'яти років після набуття чинності Конституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину (п. 13 Перехідних положень Конституції України, розд. ХV). Нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладається на прокуратуру (ст. 121 Конституції України).

 За вмотивованим рішенням суду допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, крім невідкладних випадків, передбачених ст. 30 Конституції.

 Згідно зі ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

 Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” наголосив, що "дозвіл на проникнення до житла чи до іншого володіння особи, на накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку в поштово-телеграфних установах та зняття інформації з каналів зв'язку надається тільки судом”1.

 Цілком природно, що дія принципу недоторканності особи не пов'язана з процесуальною роллю громадянина або посадової особи. Він рівною мірою поширюється як на підозрюваного і обвинуваченого, так і на потерпілого і всіх інших осіб, які беруть участь у справі.