Г л а в а 8. Державна служба в митних органах України

8.1. Поняття та особливості державної служби в митних органах

Інститут державної митної служби завершує роботу з організаційного оформлення державного митного механізму, а найголовніше – робить цей механізм здатним практично вирішувати будь-які питання митної справи.

Державна служба в митних органах України – це спеціалізована професійна діяльність осіб, що займають посади в державних митних органах та їх апараті з метою виконання завдань і функцій митного контролю та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державна служба в митних органах і установах здійснюється на засадах Закону України "Про державну службу”[75] від 16 грудня 1993 р., який встановлює основні принципи її організації: демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; пріоритет прав людини і громадянина; професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов'язків, дисциплінованість; дотримання прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ.

Державні службовці митних органів є особовим складом (персоналом) ДМС України. Вони фактично перебувають на службі у держави і виконують її завдання з реалізації митної політики. Від того, як вони розуміють і виконують свої службові функції, наскільки точно і правильно діють, залежить ефективність функціонування митного органу і всієї митної системи.

Отже, держава набуває реальної сили в митній сфері завдяки кадровому складу (митних службовців), шляхом надання їм відповідних повноважень. Це досягається, зокрема, встановленням митних посадових найменувань, визначенням повноважень відповідно до посади, виробленням правил вступу на державну митну службу та просування по ній, застосуванням заходів заохочення і відповідальності, припиненням службових відносин тощо.

За характером повноважень (рангом посади) митні службовці класифікуються як посадові особи та інші службовці (працівники).

Розглянемо найбільш характерні особливості правового статуту цих посадових осіб митних органів. Основні його засади визначені у розд. Х МК України "Службові особи митних органів України. Правовий і соціальний захист працівників митних органів України”. За ст. 154 МК України службовими особами митних органів можуть бути лише громадяни України. Їм присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи. Ці звання і порядок їх присвоєння визначаються положенням "Про персональні звання державної митної служби України”, що затверджене постановою Верховної Ради України від 5 лютого 1992 р.[76] На підставі названого Положення посадовим особам митних органів присвоюється персональне звання відповідно до займаних посад. Так, у ДМС дійсний державний радник митної служби – Голова ДМС; державний радник митної служби І рангу – заступник Голови ДМС; державний радник митної служби ІІ ран-гу – начальники управлінь; державний радник ІІІ рангу – заступники начальників управлінь, начальники самостійних відділів; радник митної служби І, ІІ рангів – начальники відділів управлінь, їх заступники, заступники начальників самостійних відділів, економічні радники і помічники Голови ДМС, головні державні спеціалісти, начальники підрозділів, консультанти; радник митної служби ІІ, ІІІ рангів – ведучі спеціалісти за основною діяльністю; радник митної служби ІІІ рангу – інспектор митної служби, радник митної служби І, ІІ рангів – cпеціалісти за основною діяльністю.

Персональні звання посадовим особам митних органів України присвоюються за наявності позитивної атестації з врахуванням займаної посади, освіти і стажу роботи в цих органах. При цьому відповідні новій посаді звання присвоюються , як правило, виходячи з попереднього звання.

Персональні звання дійсного державного радника митної служби присвоюються Президентом України, а державного радника І, ІІ, ІІІ рангів – Урядом на підставі подання Голови ДМС. Інші персональні звання присвоюються Головою ДМС.

Присвоєння персональних звань посадовим особам митних органів здійснюється в послідовному порядку по закінченні строку вислуги у відповідності з займаною посадою і при наявності позитивної атестації. Встановлені такі строки вислуги у персональних званнях: інспектор митної служби

ІІІ рангу – 2 роки; ІІ рангу – 3 роки; І рангу – 3 роки; радник митної служби ІІІ рангу – 4 роки; ІІ рангу – 4 роки. Строки вислуги стосовно персональних звань дійсного державного радника митної служби І, ІІ, ІІІ рангів, радника митної служби І рангу не встановлюються.

Передбачено також присвоєння звання без дотримання послідовності. Це право надається Голові ДМС, який має право за особливі заслуги при виконанні службових обов'язків присвоювати чергові персональні звання до закінчення встановленого строку вислуги або звертатися до Уряду з пропозицією про присвоєння звання державного радника митної служби І, ІІ, ІІІ рангів, не передбаченого згідно з посадою; при висуванні на більш високу посаду присвоювати працівникові митної служби персональне звання без дотримання послідовності, але не більше як на два звання від того, в якому він перебував до висування. Особам, що перейшли на службу в митні органи із рядів Збройних Сил, правоохоронних органів, інших організацій і установ, персональне звання присвоюється з врахуванням раніше займаних ними посад, військових звань або класних чинів.

Для посадових осіб митних органів встановлюється формений одяг, що визначається Урядом, а правила його носіння – ДМС України. Видається він безплатно.

До інших питань щодо статусу посадових осіб митних органів слід віднести також передбачені МК України положення про прийом на роботу на конкурсній основі, право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю.

А т е с т а ц і я службових осіб митних органів являється одним із способів оцінки і виявлення службової відповідності кадрів зростаючим професійним і морально-етичним вимогам. Умови і процедура атестації регулюється Інструкцією про атестацію посадових осіб митних органів України[77], яка була затверджена наказом Голови Державної митної служби України від 5 березня 1997 р.

Атестація проводиться з метою найбільш раціонального використання спеціалістів, підвищення ефективності їх праці та відповідальності і повинна сприяти вдосконаленню роботи з добору, розстановки та виховання кадрів. За результатами атестації робляться висновки про відповідність займаній посаді. Службові особи митних органів підлягають атестації один раз на п'ять років, а у випадках допущення ними суттєвих недоліків у роботі або поведінці можлива позачергова атестація.

Для проведення атестації утворюється постійно діюча атестаційна комісія в складі голови, секретаря та члена комісії із числа найбільш досвідчених, авторитетних працівників і представників профспілкової організації.

Проведенню атестації передує необхідна підготовча робота. На кожного працівника, який підлягає атестації, заповнюється атестаційний лист, складовою частиною якого є характеристика, підготовлена безпосередньо начальником службовця, який атестується.

Після розгляду поданих матеріалів, обговорення професійних та організаторських здібностей комісія шляхом відкритого голосування приймає одне з таких рішень: а)відповідає займаній посаді; б)відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо здобуття освіти, проходження перепідготовки, підвищення кваліфікації, стажування на відповідній посаді, вивчення іноземної мови, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; в) не відповідає займаній посаді.

Результати атестації (оцінка і рекомендації) заносяться в атестаційний лист, що складається в єдиному екземплярі і підписується головою, секретарем і членами атестаційної комісії, які брали участь у голосуванні. Атестаційний лист та інші документи на працівника, що пройшов атестацію, зберігаються в його особистій справі. Рішення комісії може бути оскаржене працівником. Оскарження подається керівникові митного органу протягом 10 днів після висновку комісії.

За результатами атестації з урахуванням пропозицій комісії керівник згідно з чинним законодавством приймає остаточне рішення і видає відповідний наказ. Рішення про переведення працівника за його згодою на іншу посаду або про звільнення з посади приймається керівником у двомісячний термін із дня атестації працівника. Постановлення такого рішення після зазначеного терміну не допускається. Працівник, визнаний за результатами атестації таким, що не відповідає займаній посаді, звільняється з роботи за п. 2 ст. 40 КЗОТ України. Трудові спори, пов'язані з атестацією, в тому числі й із питань звільнення працівників, визнаних такими, що не відповідають займаній посаді, розглядають відповідно до законодавства про порядок розгляду індивідуальних трудових спорів.

Адміністрація митного органу, крім того, за участю профспілкової організації розглядає заходи, спрямовані на виконання рекомендацій атестаційної комісії щодо усунення недоліків у професійній підготовці співробітників та виховній роботі в колективі. Управління по роботі з особовим складом здійснює постійний контроль за виконанням вимог розглядуваної Інструкції про атестацію службових осіб митних органів та необхідні заходи щодо удосконалення змісту і форми проведення атестації, підвищення кваліфікації кадрів; узагальнює і поширює позитивний досвід цієї важливої роботи.