2.2. Система митних органів

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про митну справу в Україні” від 25 січня 1991 р.[8] систему митних органів України складають:

– Державна митна служба України (Держмитслужба, далі – ДМС);

– регіональні митниці;

– митниці;

– спеціальні митні управління та організації;

– установи і навчальні заклади.

Територіальна діяльність системи митних органів підрозділяється на два рівня. До першого рівня належить Державна митна служба України. Вона діє на території України. До другого – усі інші митні органи, що функціонують на території підвідомчого регіону. Кордони діяльності регіональних митних органів можуть як співпадати, так і не співпадати з кордонами адміністративно-територіальних одиниць.

Взаємовідносини у системі митних органів засновуються на принципі сполучення централізації і децентралізації. Кожний митний орган, який стоїть нижче, підкорюється по вертикалі митному органу, який стоїть вище.

Виняток складають органи, які здійснюють боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил. Згідно з Указом Президента України від 23 березня 1998 р. № 216[9] "Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29 листопада 1996 р. № 1145” було ліквідовано в регіональних митницях, митницях прямого підпорядкування та митницях, підпорядкованих регіональним митницям, відділи (сектори) по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил і утворено в регіональних митницях та митницях прямого підпорядкування Відділення, а в митницях, підпорядкованих регіональним митницям, – Служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил. Підпорядковуються Відділення та Служби Голові ДМС України, а з питань службової діяльності – безпосередньо начальнику Управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил ДМС України.

Д е р ж а в н а м и т н а с л у ж б а У к р а ї н и здійснює управління митною справою. Як центральний орган виконавчої влади ДМС України було створено Указом Президента "Про державну митну службу України” від 29 листопада 1996 р. № 1145[10]. Держмитслужба стала правонаступником ліквідованого Державного митного комітету України. Метою такого реформування було вдосконалення організаційної структури митної системи в напрямку раціонального розміщення митних органів та розвитку їх інфраструктури, посилення митного контролю та боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил, зміцнення виконавчої дисципліни працівників митної системи. Указом Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. № 1573[11] ДМС України віднесено до центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Правовий статус ДМС України закріплено у Положенні про неї, затвердженому Указом Президента від 24 серпня 2000 р. № 1022[12].

За загальною характеристикою ДМС України є органом міжгалузевого регулювання, оскільки виконує не тільки функції безпосереднього керівництва митною справою, а і координаційні контрольні функції. Безпосередньо керуючи митною справою в Україні, ДМС розв'язує такі завдання:

– захищає економічні інтереси держави, сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, забезпечує додержання законодавства про митну справу, здійснює заходи по запобіганню контрабанди та порушення митних правил;

– разом із іншими уповноваженими органами виконавчої влади веде Українську класифікацію товарів, віднесених до ЗЕД, здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів із України;

– співробітничає відповідно до міжнародних договорів та законодавства України з митними та іншими органами іноземних держав, міжнародними організаціями у митній сфері;

– керує діяльністю органів митної служби, створює, реорганізує та ліквідує у встановленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи та навчальні заклади, реалізує у межах своєї компетенції державну кадрову політику.

Слід зауважити, що ДМС України при виконанні своїх службових завдань взаємодіє і з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також із відповідними органами іноземних держав.

У межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства ДМС України видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством України, її рішення є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Державну митну службу України очолює Голова, якого призначає Президент України. Голова має заступників, розподіляє між ними обов'язки, визначає ступінь відповідальності заступників голови та керівників підрозділів центрального апарату ДМС України.

Голова ДМС України у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з них працівників центрального апарату ДМС, керівників регіональних митниць та їх структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ та навчальних закладів.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДМС, обговорення найважливіших напрямків її діяльності у ДМС утворюється дорадчий орган – колегія. До складу колегії входять Голова (голова колегії), заступники голови за посадою, інші працівники ДМС України.

Неоднорідному і складному характеру завдань і функцій ДМС України відповідає організаційна структура, покликана ефективно їх здійснювати. До неї входять управління та центральні митні установи, що, в свою чергу, поділяються на відділи та сектори. Серед управлінь центрального апарату безпосередньо голові ДМС України підпорядковані: управління власної безпеки; управління організації боротьби з контрабандою та порушенням митних правил; фінансово-економічне, бухгалтерського обліку та звітності; аналізу, прогнозування та зв'язків із громадськістю; управління кадрами; сектор режимно-секретної та мобілізаційної роботи. Загальну структуру центрального апарату ДМС України показано на рис. 2.1.

Складовою частиною сучасної системи митних органів є регіональні митниці.

Нагадаємо, що введений у дію з 1 січня 1992 р. МК України затвердив систему митних органів, яка складалась із Державного митного комітету та митниць. У 1994 р. було створено вісім територіальних митних управлінь, кожному з яких було підпорядковано від п'яти до п'ятнадцяти митниць. Вперше з'явилися і митниці прямого підпорядкування, які було підпорядковано не територіальним митним управлінням, а безпосередньо Державному митному комітету України. Така система управління митною справою проіснувала більше двох років і мала суттєві недоліки, основний з яких полягав у виконанні територіальними митними управліннями керівної функції. Вони не мали права на здійснення безпосереднього митного оформлення. Територіальні митні органи фактично дублювали управлінські функції Державного митного комітету України у зоні своєї діяльності. Наказом Держмитслужби України "Про створення регіональних митниць та митниць Державної митної служби України” від 20 грудня 1996 р. № 564 було створено десять регіональних митниць та чотири митниці прямого підпорядкування (Київську спеціалізовану, Бориспільську, Севастопольську, Центральну спеціалізовану). Митниці прямого підпорядкування посідають окреме місце у митній системі. Законодавство поки що не дає визначення цих митниць. Можна тільки припустити, що їх створенню сприяв значний товарообіг та пасажиропотік через пункти пропуску цих митних установ, що вимагало підвищеної уваги з боку центрального апарату митної служби. Нині функціонують такі митниці прямого підпорядкування: Центральна енергетична, Бориспільська, Севастопольська та Оперативна.

У протиріччя з митним законодавством вступило і утворення за наказами Держмитслужби України від 08.06.1998 р. № 329 та від 19.03.1999 р. № 163 обласних митниць: Київської та Волинської. Волинську обласну митницю було підпорядковано Західній регіональній митниці, Київську обласну митницю – безпосередньо ДМС України. Діючим законодавством не було передбачено створення митних установ, зоною діяльності яких є область як адміністративно-територіальна одиниця.

Створенням регіональних митниць у тому вигляді, в якому вони є, в цілому було завершено процес становлення проміжної ланки митної системи, яка досить часто зазнавала змін (рис. 2.2). Регіональні митниці, на відміну від територіальних митних управлінь, як і підпорядковані їм митниці, у встановленому порядку безпосередньо здійснюють митну справу. Як державні установи вони координують та контролюють діяльність підпорядкованих їм митниць і спеціалізованих митних організацій. Правовий статус регіональної митниці закріплений у Типовому положенні про регіональну митницю та у Типовій структурі митниці, затвердженій наказом Держмитслужби України від 28 січня 1997 р. № 27.

Кількість, зона діяльності, місця дислокації, компетенція регіональних митниць, підпорядкованих їм митних установ (у тому числі спеціалізованих митних організацій), а також митних постів визначаються ДМС України.

Відповідно до Типового положення головними завданнями регіональної митниці є:

– контроль за виконанням митного законодавства; організація ефективного застосування засобів тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД;

– забезпечення справлення митних платежів; створення сприятливих умов для розвитку ЗЕД;

– боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

– ведення митної статистики тощо.

Регіональну митницю очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з неї Головою ДМС України. Начальник має заступників із основних напрямків діяльності. Кількість заступників та їх повноваження узгоджуються начальником регіональної митниці з Головою ДМС України.

Структура регіональної митниці розробляється у відповідності з типовою структурою та затверджується Головою служби.

Зона діяльності регіональної митниці визначається ДМС України і може не співпадати з кордонами адміністративно-територіальних одиниць. Основні завдання регіональних митниць співпадають із головними завданнями, які покладено на митну службу. Їх функції можуть бути класифіковані на виробничі та управлінські.

Митниця – це наступна ланка митної системи, що є державним органом, який здійснює захист економічних інтересів України, забезпечує виконання законодавства з митних питань, а також справлення мита, податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору, інших митних платежів та зборів. Митниця підпорядкована регіональній митниці. Правовий статус митниці закріплено у Типовому положенні про митницю ДМС України, затвердженому наказом Держмитслужби України від 26 березня 1998 р. № 169. Цим же наказом затверджена Типова структура митниці.

Відповідно до покладених на неї завдань митниця виконує такі основні функції:

– контролює дотримання суб'єктами ЗЕД та громадянами встановленого порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон;

– здійснює митний контроль та оформлення товарів та інших предметів;

– перевіряє відомості, заявлені у вантажній митній декларації при митному оформленні товарів;

– нараховує та справляє у зоні своєї діяльності митні платежі та збори;

– забезпечує контроль за доставкою вантажів у інші митні органи;

– забезпечує функції валютного контролю та контролю за термінами повернення в Україну імпортної частини бартер-них угод тощо.

Територія підвідомчого регіону діяльності митниці визначається ДМС України, її межі можуть як співпадати, так і не співпадати з кордонами адміністративно-територіальних одиниць.

За місцезнаходженням регіону діяльності митниці України умовно поділяються на прикордонні і внутрішні. Прикордонні митниці розташовуються на митному кордоні, що, як правило, співпадає з державним кордоном, і зв'язані з транспортними вузлами (аеропортами, прикордонними залізничними станціями, портами).

Митницею керує начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом Голови ДМС України. Начальник митниці має заступників із основних напрямів діяльності.

Безпосередньо митний контроль та митне оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюють митні пости. Митний пост не є самостійним структурним елементом митної системи і не має статусу юридичної особи. Він знаходиться в зоні діяльності митниці, якій підпорядкований. Розташовуються митні пости з урахуванням таких факторів, як наявність автомобільних та залізничних магістралей, авіаційних, морських та річкових портів, а також залежно від потреб практики ЗЕД. У зоні своєї діяльності митний пост практично повністю виконує функції митниці.

Створення, реорганізацію та ліквідацію митних постів здійснює Голова ДМС України за поданням регіональної митниці.

До системи митних органів України віднесено с п е ц і а л і з о в а н і м и т н і у п р а в л і н н я т а о р г а н і з а ц і ї Д М С, які забезпечують ефективну діяльність митних органів, організації, що спеціалізуються на митних операціях із вантажами, автотранспортні митні господарства, постачальні митні господарства, митні лабораторії, кінологічні служби, обчислювальні центри.

Митні органи взаємодіють із іншими державними органами, підприємствами, установами і громадянами, а також із митними та іншими органами іноземних держав і міжнародними організаціями.

Митні органи України та морські і річкові судна, що знаходяться у їх розпорядженні, мають прапор, а автотранспортні засоби та повітряні судна – розпізнавальний знак. Описи прапора та розпізнавального знака затверджуються Верховною Радою України.