Система митного права України – це внутрішня побудова галузі. Для узгодження внутрішніх її складових слід застосовувати, на нашу думку, два критерії: масштабність дії норм та їх правову природу.

Отже, з певним ступенем умовності митне право України можна поділити на загальну і особливу частини, як це прийнято і в інших галузях права. У загальну частину входять норми, що закріплюють поняття і зміст митної справи, митної політики і її цілі, митної території і митного кордону України та інші терміни і поняття, що належать до регламентації митної справи. До загальної частини митного права відносять також розділ про суб'єкти митного права; систему, форми і методи діяльності митних органів; способи забезпечення законності у митній сфері та ін.

Система особливої частини митного права сформована з урахуванням специфіки відповідних інститутів митної справи. Вона включає правове регулювання порядку переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів; митного тарифу і справлення мита; митного оформлення; митного контролю; ведення товарної номенклатури зовнішньо-економічної діяльності (ТН ЗЕД). Сюди входять також організаційно-правові основи боротьби з контрабандою та іншими злочинами в митній сфері, інститути відповідальності та провадження у справах про порушення митних правил, засади міжнародного співробітництва.

Зміст загальної і особливої частин митного права взаємозалежні і являють собою єдине ціле. Загальна частина митного права, як і будь-якої іншої галузі права, складається з набору законодавчих актів, що можуть бути представлені як її джерела.

Д ж е р е л а м и митного права як окремої правової галузі є правові акти, що містять норми митного права. До них належать: Конституція України, закони, нормативні акти Президента, Кабінету Міністрів України, міністерств, державних комітетів та інших органів виконавчої влади. Норми митного права містяться також у деяких актах регіональних митних управлінь. До джерел митного права слід віднести також ті міжнародні договори і угоди в сфері митної справи, що визнає і в яких бере участь Україна. Проте питання про співвідношення національного митного права і міжнародно-правового регулювання в сфері митної справи вимагає самостійного аналізу[5].

Кожне із наведених нижче джерел митного права має свою специфіку і значення.

К о н с т и т у ц і я У к р а ї н и – головне джерело митного права – містить досить обмежену кількість юридичних норм, що безпосередньо стосуються митного права. Це, наприклад, згадувані вище ст.ст. 32, 116 Конституції України, згідно з якими здійснюється митна справа і її правове регулювання. Однак багато конституційних норм більш загального характеру також стосуються митного права:

– п. 3 ст. 13 про те, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом;

– п. 1 ст. 15 про політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність суспільного життя;

– п. 1 ст. 42 про право кожного на підприємницьку діяльність, яка не забороняється законом;

– п. 2 ст. 19 про зобов'язання органів державної влади, посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені конституційні норми є основоположними для митного права. Відповідно до Конституції лише законами України визначаються засади митної справи (не іншим правовим актом) і тільки у випадках, коли це необхідно для безпеки, захисту життя і здоров'я людей, охорони природи і культурних цінностей, діють інші нормативні акти. Це положення є своєрідним гарантом демократичності і стабільності митного права, але в той же час допускає і його певну гнучкість.

З а к о н – д р у г е з а з н а ч е н н я м д ж е р е- л о м и т н о г о п р а в а. Головним законодавчим джерелом митного права є Митний Кодекс України, прийнятий 12 грудня 1991 р., Закон України від 25 червня 1991 р. "Про митну справу в Україні”[6] і Закон України від 5 лютого 1992 р. "Про єдиний митний тариф”[7]. Ці закони регулюють всі основні питання митної діяльності. За юридичною силою вони поступаються тільки Конституції України і є правовою базою для всього митного законодавства.

М и т н и й к о д е к с У к р а ї н и визначає правові, економічні і організаційні основи митної справи і своїм завданням має захист економічного суверенітету і економічної безпеки України, активізацію зв'язків української економіки зі світовим господарством, забезпечення захисту прав громадян, суб'єктів підприємництва і державних організацій і дотримання ними обов'язків і вимог у галузі митної справи.

Комплексний характер митного законодавства зумовлює використання окремих норм, що містяться в актах і н ш о ї г а л у з е в о ї н а л е ж н о с т і: Кримінальному, Кримінально-процесуальному, Цивільному, Цивільно-проце-суальному кодексах, у Кодексі про адміністративні правопорушення.

Важливими і багаточисельними джерелами митного права є підзаконні акти. Всі н о р м а т и в н о - п р а в о в і а к т и в митній сфері видаються на основі і на виконання законів і повинні їм повністю відповідати.

Основними видами нормативно-правових актів, що регулюють митні відносини, є:

– Укази Президента України, а також затверджені його Указами положення;

– постанови Кабінету Міністрів України;

– нормативні накази, положення, інструкції Державної митної служби України.

Конституцією України в ч. 1 ст. 9, крім того, встановлено, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи. Виділені три основні джерела права – принципи, норми, договори. Зазначені джерела митного права в митній сфері стосуються:

– процедури огляду міжнародних поштових відправлень;

– уніфікації митних правил у морському, залізничому, повітряному, автомобільному сполученнях та в змішаних перевезеннях;

– митного оформлення контейнерів;

– правового статусу осіб, що від'їжджають за кордон на постійне місце проживання, і митного режиму багажу, який слідує окремо від пасажирів та ін.

Джерелами митного права визнаються: Віденська конвенція про дипломатичні зносини (1963 р.), Віденська конвенція про представництво держав у їх зносинах із міжнародними організаціями універсального характеру (1975 р.), Конвенція про спеціальні місії (1969 р.), Угода про ввіз матеріалів освітнього, наукового, культурного характеру (1950 р.) та ін.

Митне право як комплексна галузь у системі права України за своїм змістом безпосередньо пов'язане зі всіма галузями права.

Конституційне право є основоположним для всієї сфери права і відіграє таку ж роль і для митного права. Деякі норми конституційного права, не втрачаючи свого основного змісту, одночасно входять до складу митного права, наприклад, п. 8 ст. 116 Конституції України про віднесення до компетенції Кабінету Міністрів України здійснення митної справи.

Принципове значення для формування і функціонування митного права має норма українського конституційного права, яка міститься в ч. 1 ст. 8 Конституції: "Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй”.

У цілому конституційне право визначає принципи, які є головними складовими митного права, як і інших правових галузей. Митне право повинно розвиватися згідно з нормами і положеннями конституційного права.

Аналіз структури і змісту МК України показує, що більшість питань, урегульованих його нормами, належить до сфери адміністративного і адміністративно-процесуального права, наприклад, організаційно-управлінські відносини у сфері митної справи. Матеріально- адміністративне право регулює суспільні відносини, пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів та транспортних засобів, митним оформленням та контролем, організацією справлення митних платежів, веденням митної статистики, порушенням митних правил, відповідальністю і видами стягнень за них. Правові норми, що здійснюють провадження у справах про порушенням митних правил та їх розгляд, відносять до адміністративно-процесуального права.

Митне право безпосередньо пов'язане з фінансовим правом, що регулює відносини в сфері фінансової діяльності держави, які виникають у процесі акумуляції і розподілу коштів, котрі складають національний доход України. Воно визначає види митних платежів, порядок їх нарахування і справлення.

Митне право взаємодіє із фінансовим правом щодо питань визначення компетенції митних органів у здійсненні контролю при переміщенні через митний кордон України об'єктів валютного контролю: валюти України, цінних паперів України; валютних цінностей, іноземної валюти, цінних паперів у іноземній валюті, дорогоцінних металів і каміння тощо; документального контролю за валютними, а також іншими операціями фінансово-валютного змісту.

Митне право і цивільне право стикаються при вирішенні питань регламентації прав і обов'язків стосовно договорів зберігання і перевезення, що укладаються при наданні послуг митного перевізника, зберіганні товарів на митному складі, складі тимчасового зберігання та в інших випадках.

Цивільне процесуальне право застосовується у діяльності митних органів у всіх випадках судового розгляду спорів у митній сфері – це стягнення по суду штрафів і грошових сум за порушення митних правил; виконання постанов про накладення стягнень через Департамент державної виконавчої служби; у випадках подання у суд скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб тощо.

Митне і кримінальне право регламентують суспільні відносини в зв'язку з вчиненням митних злочинів: контрабанда, неповернення на територію України предметів художньо-культурного надбання, ухилення від сплати митних платежів тощо.

Із кримінально-процесуальним правом митне право тісно пов'язане щодо питань контрольно-охоронної діяльності митних органів. Останні здійснюють дізнання і службово-розшукову діяльність у справах, віднесених до їх компетенції.

Митне право пов'язане з міжнародно-публічним правом у питаннях визначення режиму Державного кордону України, нейтральних і прибережних вод, прикордонної території, континентального шельфу, дипломатичного імунітету, режиму найбільшого сприяння, міжнародного співробітництва держав, статуту міжнародних і регіональних організацій, представництв іноземних держав при них і т.ін.

В Україні йде активний пошук оптимальної моделі навчальної юридичної дисципліни "Митне право України” – створення більш досконалої системи її складових частин (з а г а л ь н о ї і о с о б л и в о ї), встановлення обсягу їх змісту, чіткого розмежування з іншими галузями українського права.