О.М. Соловйов, канд. юрид. наук., асистент

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, СТВОРЕНИХ ПРОФСПІЛКАМИ УКРАЇНИ

Відповідно до ст.35 Закону України "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності” (далі – Закон України про профспілки), "з метою реалізації статутних завдань профспілки, їх об'єднання, що є юридичними особами, можуть здійснювати необхідну господарську і фінансову діяльність шляхом надання безкоштовних послуг, робіт, створення у встановленому законодавством порядку підприємств, установ або організацій зі статусом юридичної особи, формувати відповідні фонди, кредитні спілки”. Крім того, згідно з чч. 1, 2 ст.29, ч.1 ст.30 Закону України про профспілки найбільш масовий різновид громадських організацій має право: за рахунок власних коштів створювати навчальні, культурно-освітні установи, дослідницькі, соціально-аналітичні установи; для висвітлення своєї діяльності профспілки й їхні об'єднання мають право бути засновниками засобів масової інформації і здійснювати видавничу діяльність відповідно до закону; а також, брати участь у створенні й підтримці спортивних товариств і туристичних організацій.

Аналіз цих положень Закону дозволяє стверджувати, що в обсяг спеціальної правоздатності профспілок України входить право на створення і (або) участь у створенні юридичних осіб приватного права, як підприємницьких, так і непідприємницьких. Однак при цьому необхідно звернути увагу на те, що профспілки України не можуть бути засновниками й учасниками повних товариств, а також брати участь у командитному товаристві як повний учасник і бути членом виробничого кооперативу. Остання обставина пояснюється тим, що, по-перше, згідно зі ст.86 ЦК України від 16.01.2003 р. підприємницька діяльність для непідприємницьких товариств (якими є і профспілки як різновид об'єднань громадян) має додатковий характер, а для повних учасників командитних і повних товариств підприємницька діяльність відповідно до ст.ст. 119, 133 ЦК України є основною; по-друге, ст.163 ЦК України визначає виробничий кооператив як добровільне об'єднання громадян, тобто фізичних, а не юридичних осіб, у силу чого профспілка не може бути членом кооперативу.

Повнота права власності профспілок, закріплена в ч.ч. 1, 2 ст.319 ЦК України дозволяє останнім на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Створюючи або беручи участь у створенні юридичної особи і передаючи останній деяке майно, профспілка здійснює акт розпорядження належною їй власністю, тому саме від її вільної волі (якщо інше не передбачено в імперативній нормі закону) залежить різновид суб'єктивного цивільного права – речове (наприклад, право власності) або зобов'язальне право, що виникне як результат здійснення профспілкою правомочностей власника у юридичної особи, що створена нею.

Разом з тим, до набуття законної сили новим ЦК України не можна відкидати потенційну можливість закріплення профспілкою як засновником майна, що належить їй, за створюваними нею юридичними особами на обмеженому речовому праві (типу права повного господарського відання або оперативного управління), тому що вибір того чи іншого способу розпорядження своєю власністю, за чинним законодавством, цілком залежить від волі профспілки як власника.

Беручи до уваги, що майнова відокремленість становить невід'ємну, обов'язкову ознаку юридичної особи, а також той факт, що "створення і (або) участь у створенні юридичної особи приватного права” передбачає передусім майнову участь у зазначеному процесі з боку профспілки, то виникає необхідність дослідження правового режиму майна юридичних осіб, створених профспілками України відповідно до норм, що закріплені в новому ЦК України.

В останнє десятиліття у вітчизняній, як, утім, і в російській, цивілістиці панувала позиція, відповідно до якої всі суб'єкти приватного (цивільного) права повинні бути власниками, а інститут права повного господарського відання в умовах сучасного розвитку економіки України себе вже зжив і не виправдує. Ґрунтувалося наведене твердження на вимогах забезпечення захисту інтересів кредиторів, здійснюваного за допомогою допуску до участі в цивільних правовідносинах лише осіб, що мають майнову самостійність, які здатні нести самостійну майнову відповідальність, що, у свою чергу, тільки і є фундаментом для стійкого товарного обігу. Що ж стосується юридичних осіб приватного права, то останні повинні бути власниками також виходячи з властивої їм ознаки – майнової відокремленості.

Такої думки додержувалися і розробники проекту ЦК України і, як наслідок, у новому ЦК України вперше в історії сучасного українського цивільного законодавства закріплений принцип (хоча й у трохи розпливчастій формі), відповідно до якого участь у цивільних правовідносинах передбачає майнову самостійність усіх суб'єктів. Так, за ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Наведену норму варто тлумачити як імперативну вимогу, відповідно до якої всі суб'єкти цивільних правовідносин повинні бути власниками. Крім того кн. 3 ЦК України, розд. 2 якої присвячений речовим правам на чуже майно, не вміщує положень, що стосуються інститутів права повного господарського відання або права оперативного управління, і взагалі не згадує про зазначені інститути.

Отже, юридичні особи приватного права, створення яких допускається чч.1, 2 ст.29, ч.1 ст.30, ст.35 Закону України про профспілки, являючи собою згідно з ч.1 ст.2 ЦК України 2003 р. учасника цивільних відносин, також є власниками майна, що було передано їм засновниками і (або) учасниками; так, наприклад, згідно з пп.1, 2 ч.1 ст.115 ЦК України 2003 р. господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом у майно господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Таким чином, відповідно до положень нового ЦК України, майно, що належить профспілкам, і яке передається створюваним ними юридичним особам приватного права, переходить у власність останніх. З моменту державної реєстрації, необхідної згідно зі ст.ст.91, 92 ЦК України 2003 р. для створення юридичної особи, майно, передане профспілкою – засновником (учасником) перестає бути об'єктом права власності останньої. У профспілок замість правомочностей власника на вибуле майно виникає право управління ним (а також деякі інші корпоративні права, якщо профспілкою створена юридична особа – товариство), що реалізується в корпоративних правовідносинах.