§ 7. Моральні основи кримінально-процесуальної діяльності

 Засвоєння моральних основ кримінально-процесуального права і регульованої ним державної діяльності потрібно розглядати як необхідну умову і методологічний принцип формування професійної правосвідомості слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, виконання ними їх професійного обов'язку неухильно дотримуватися вимог закону при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи.

 Мораль (моральність) як форма суспільної свідомості у вигляді сукупності уявлень і переконань про добро, зло, справедливість, честь, обов'язок і т. д., як і право, є регулятором суспільних відносин, нормою поведінки людей. У такому значенні мораль виступає однією з основ кримінального судочинства.

 Мораль або моральність необхідно відрізняти від науки про моральність, у якій розрізняють загальну етику і професійну етику з усіма її різновидами. Предметом етики є принципи і норми моралі, регульовані ними суспільні відносини і етична свідомість людей.

 Моральні норми, які за своїм змістом співпадають з правовими нормами, лежать в їх основі. Тому кожна кримінально-процесуальна норма по суті своїй є морально-правовою.

 Ієрархія моральних цінностей, які охороняються і захищаються, особливо у разі їх зіткнення і необхідності вибору пріоритетних, визначається, виходячи з ієрархії правових норм (загальних і окремих тощо).

 Серед норм кримінально-процесуального права привертають увагу ті, диспозиція яких включає моральні норми як складову її частину або повністю являють собою моральне правило. Так, при провадженні слідчого експерименту, огляду та інших слідчих дій не допускаються дії, пов'язані з приниженням честі і гідності осіб, які беруть участь у них, а також оточуючих осіб. Заборона домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших подібного роду дій (ч. 3 ст. 22 КПК) має виключно моральну основу. Але в зв'язку із втіленням її в правову форму порушення даної моральної заборони спричиняє кримінальну відповідальність.

 Моральні норми, не регламентовані законом, частіше за все визначають поведінку слідчого, особи, яка провадить дізнання, прокурора і судді при використанні тактичних прийомів провадження окремих процесуальних дій або їх сукупності, при встановленні психологічного контакту з учасниками процесу тощо. Наприклад, з точки зору цих норм слід розцінювати як аморальну обіцянку слідчого зменшити міру покарання нижче від нижчої межі або обіцянку звільнити від кримінальної відповідальності при відсутності до того підстав при умові визнання обвинуваченим вчинення ним злочину, що йому інкримінується.

 Професійна юридична етика вивчає вимоги до окремих професійних учасників кримінального судочинства — судді, прокурора, слідчого, адвоката та інших суб'єктів. Відповідно до цього розрізняють судову етику, прокурорську етику, слідчу етику, адвокатську етику тощо.

 Загальними моральними принципами і нормами для суддів, прокурорів, адвокатів, слідчих і осіб, що провадять дізнання, є: гуманний та індивідуальний підхід до людей, турбота про людину, шанобливе до неї ставлення. Особливо нетерпимими є правовий нігілізм і професійна неосвідченість.

 Конкретні моральні вимоги до окремих категорій професійних учасників процесу передбачені в законах України про статус суддів, про прокуратуру, про адвокатуру; присяга, яку дають ці суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, має глибокий моральний зміст, вимагає чесно і сумлінно виконувати покладені на них обов'язки, підкорятися тільки закону, бути об'єктивними і справедливими.