О.П. Печений, канд. юрид. наук, асистент

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого

Неустойка у Цивільному Кодексі

України

Докорінні зміни, що відбулися у цивільно-правовому регулюванні внаслідок кодифікації цивільного законодавства, не могли не торкнутися і такого важливого інституту зобов'язального права як неустойка.

Неустойка як багатофункціональний інститут – засіб забезпечення виконання зобов'язань та міра цивільно-правової відповідальності була присутня у всіх ЦК України, що діяли на території України. Однак у 2003 р. цей інститут зазнав істотних змін.

1. Законодавцем розширено предмет неустойки, ним може бути не тільки грошова сума, а й будь-яке інше рухоме чи нерухоме майно. Можна по різному оцінювати розширення предмета неустойки, але слід зазначити, що це істотно вплине як на договірну, так і на судову практику.

2. Вперше своє законодавче визначення знайшли такі традиційні різновиди неустойки як штраф та пеня. Причому і штраф, і пеню вважають як неустойку, що обчислюється у відсотках до відповідної суми зобов'язання (невиконаного, неналежно чи несвоєчасно виконаного). Щодо штрафу з таким визначенням важко погодитись, оскільки його може бути визначено сторонами у твердій грошовій сумі, без зв'язку з сумою невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

3. Відшкодування збитків і стягнення неустойки розглядаються у ЦК України як самостійні види цивільно-правової відповідальності, що знайшли своє відображення у ст. 550 ЦК, згідно з якою право на неустойку виникає у кредитора незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання, а сплата неустойки не позбавляє кредитора права на їх відшкодування (ст. 552 ЦК);

4. Істотно змінився підхід законодавця до застосування законної неустойки та її співвідношення з договором. На відміну від ст. 179 ЦК УРСР (1963 р.), яка дозволяла встановлення цього виду неустойки лише на підставі закону, новий ЦК України встановлює розмір законної неустойки і іншим актом цивільного законодавства. Переваги у співвідношенні імперативних та диспозитивних норм у новому ЦК України передані на бік останніх. Зокрема, сторони наділені правом у будь-яких випадках збільшувати розмір неустойки, встановленої законом. У той же час, вони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, визначеної актом цивільного законодавства, крім випадків, встановлених законом.

5. Законодавець відмовився від прийнятого ЦК УРСР (1963 р.) загального правила про стягнення збитків в частині, не покритою неустойкою (залікова неустойка). Навпаки, згідно зі ст. 636 ЦК України неустойка підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Однак сторони у договорі можуть передбачити застосування залікової, виключної чи альтернативної неустойки (ст. 624 ЦК).