С.А. Кузьміна, канд. юрид. наук,

старший наук. співробітник

Інститут економіко-правових досліджень

ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН У ГОСПОДАРСЬКОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ

Сучасна ринкова економіка – це складний механізм, який складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, що взаємодіють на основі розвинутої системи правових норм. Одним з центральних понять, що віддзеркалює зміст ринкових відносин, є поняття конкуренції.

Конкуренція – значний стимул економічного зростання, покращання якості продукції, прискорення науково-технічного прогресу. В умовах розвитку ринкових проявів в економіці аналіз теоретичних проблем законодавства, що регулює конкурентні відносини на сучасному етапі, є вельми важливим.

Досягти ефективного врегулювання таких відносин тільки на основах рівності, автономії волі та майнової самостійності їх учасників неможливо, оскільки цього не передбачає сама природа таких відносин. Тому необхідним є сполучення приватноправових та публічно-правових елементів у регулюванні відносин, пов'язаних з конкуренцією та монополіями.

У Господарському кодексі України була зроблена спроба здійснення такого сполучення шляхом закріплення норм щодо регулювання монопольних та конкурентних відносин. До того ж в Кодексі враховано, що правове регулювання таких відносин не може бути ефективним, якщо залишити поза увагою особливості двох інститутів конкурентного права. По-перше, інститут регулювання монополістичної діяльності (в тому числі захист від монополістичних зловживань); по-друге, інститут захисту від недобросовісної конкуренції.

З метою віддзеркалення структурних особливостей законодавства, що регулює монопольні та конкурентні відносини, в Господарському кодексі України введено поняття "антимонопольно-конкурентне законодавство”, яке й раніше застосовувалось науковцями.

Крім того, в Кодексі закріплений систематичний характер антимонопольно-конкурентного законодавства, бо норми, що його складають, пов'язані з іншими нормами, що регулюють господарські відносини. Найбільш яскраво такі зв'язки виявляються у нормах про захист від недобросовісної конкуренції.

Історично склалося так, що питання недобросовісної конкуренції регулювались у комплексі з охороною об'єктів промислової власності (під останніми слід розуміти ті об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки та інше). У зарубіжних країнах вельми поширеною є практика прийняття нормативних актів, присвячених об'єктам промислової власності і питанням недобросовісної конкуренції одночасно.

Напрямки узгодження норм Цивільного та Господарського кодексів України щодо охорони прав інтелектуальної власності закріплені в ст. 154 Господарського кодексу України, в якій йдеться про те, що "до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами”.

При цьому особливість "правового інституту недобросовісної конкуренції” полягає в тому, що припинення недобросовісної конкуренції не можна звести лише до об'єктів інтелектуальної власності, бо вона може розглядатися і як правовий засіб їх захисту.