В.А. Кройтор, канд. юрид. наук, доцент,

С.Г. Кузьменко, канд. юрид. наук, доцент

Національний ун-т внутрішніх справ

Вплив нового Цивільного Кодексу України

на розвиток цивільної юрисдикції

Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року новий Цивільний кодекс України має стати юридичним фундаментом громадянського суспільства, важливим інструментом у його побудові. Слід очікувати, що прийнятий новий кодекс матиме величезний вплив на всі елементи правової системи України так само, як прийняті в Європі у ХІХ столітті Французький цивільний кодекс (Code civil) та Німецьке цивільне уложення (Burgerliche Gesetzbuch), котрі відіграли велику роль у створенні сучасного європейського суспільства та розвитку підприємництва.

Виходячи з вказаного прийняття нового Цивільного кодексу України має покласти початок реформуванню всієї правової системи (судової системи, системи законодавства, правової інфраструктури, системи підготовки юридичних кадрів тощо).

Прийнятий новий Цивільний кодекс позитивно вплине на розбудову судової системи України. Слід зазначити, що одним із напрямків впливу нового Цивільного кодексу України має бути процесуальне законодавство в сфері цивільної юрисдикції. При цьому слід констатувати, що зміни та доповнення в цивільному законодавстві, які відбуваються, виявляють значне відставання в реформуванні цивільної юрисдикції, її неспроможність вирішувати правові конфлікти, як з точки зору системи судочинства, так і забезпечення реальних можливостей для реалізації винесених судових актів. Взаємопов'язаність у розвитку, принаймні цивільного і цивільного процесуального прав, відмічена дав-но в цивілістичній і процесуальній науці. Так, В.Ф. Яковлєв, характеризуючи метод цивільно-правового регулювання, відмічав його вплив на формування цивільно-процесуального методу регулювання і його змістовні характеристики [1, с.152].

У взаємозв'язку цивільного і цивільно-процесуального права є ще одна важлива сторона. Як уже відзначалось, останніми роками основні зусилля, як в сфері правотворчості, так і в правозастосуванні, зводились до розробки нового цивільного (матеріального) законодавства, і велика кількість таких змін і доповнень вказують на необхідність перейти до розробки механізмів його примусового виконання. Затримка в реформах у сфері цивільної юрисдикції буде впливати на темпи впровадження в життя прогресивних ідей цивільного законодавства [2, с.2].

У зв'язку з вищевказаним необхідно прискорити прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України, який має закріпити найбільш ефективний порядок захисту прав і законних інтересів громадян і організацій. При цьому має бути зазначено, що в умовах здійснення правової реформи і становлення правової держави, розширення прав і свобод громадян, важливе значення належить суду, судовому захисту. У частині першій ст. 55 Конституції України визначається, що "права людини і громадянина захищаються судом”. У системі юридичних гарантій судова влада є найвищим гарантом прав громадян, оскільки положення суду, його функції і чітка процесуально форма діяльності створюють переваги в забезпеченні правильного застосування права і законності.

Новий Цивільний кодекс України має вплинути на концепцію, структуру та зміст окремих положень нового Цивільно-процесу-ального кодексу України. Удосконалення норм процесуальних галузей повинно здійснюватися з орієнтацією на норми матеріального права.

Цивільно-матеріальне право тісно пов'язане з галузями матеріального права, бо й існування його обумовлено об'єктивною необхідністю застосування норм матеріального права судовою владою при здійсненні правосуддя у конкретних справах. Впливом норм матеріального права пояснюється принцип диспозитивності, а також зміст таких процесуальних інститутів, як підвідомчість цивільних справ, сторони та треті особи, докази та доказування, судове рішення. Проте, зазнаючи впливу норм матеріального права, цивільне процесуальне право є самостійною галуззю права, предметом регулювання якої є суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах між судом і учасниками судового процесу. Слід констатувати безумовний пріоритет норм процесуального права у вирішенні процесуальних питань. Разом із цим, тільки в поєднанні матеріального і процесуального права можливе ефективне правозастосування.

Новий ЦК України може впливати на реформу системи цивільної юрисдикції в певних напрямках. Так у відповідності зі ст. 1 нового ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно зі ст. 3 нового ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання в сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сучасне цивільне законодавство характеризується більшим ступенем абстрактності і узагальненості регулювання. Для нього характерна значна кількість норм із відносно визначеними та невизначеними елементами. Наприклад, новий ЦК містить такі положення, як справедливість, добросовісність та розумність дій учасників цивіль-них правовідносин (ст. 3 нового ЦК) та цілий ряд подібних категорій, які потребують конкретизації в судовій практиці, надання юридичної значимості самим різноманітним фактичним обставинам на розсуд суду.

Тому зростає роль судового розсуду і пов'язаного з ним судового тлумачення, що потребує зовсім іншого підходу до розв'язан-ня цивільних справ, творчого застосування права, коли законодавство не містить прямих відповідей на фактичні ситуації, які є предметом судового розгляду. Все це потребує прийняття серйозних заходів по підвищенню якості суддівського корпусу, який був би здатним не тільки на догматичне, але й доктринальне застосування права.

Перехід до змагальної моделі цивільного процесу також обумовлений змінами, що сталися в нашому суспільстві. Сучасній моделі громадянського суспільства та ролі суду як органа судової влади відповідає відмова суду від вторгнення в змагальність сторін, надання сторонам рівних можливостей захисту своїх прав та інтересів. Проте одним проголошенням принципу змагальності не забезпечити його реальну дію на практиці. Необхідне вирішення цілого комплексу питань з тим, щоб забезпечити реальну змагальність в умовах фактичної рівності правових можливостей сторін. Виникає питання про захист прав економічно слабої або юридично неусвідомленої сторони, яка не в змозі скористатися правовою допомогою представника в суді.