В.І. Потапенко, Голова господарського суду

Харківської обл.

Господарський кодекс – позитивний крок

України у напрямку систематизації законодавства

Прийняття кодексів повинно значною мірою врегулювати в державі питання публічних та приватних відносин в економічній та соціальній сферах.

Новий Кодекс має на меті забезпечити зростання ефективності суспільного виробництва і розвиток підприємництва, сприяти конкуренції, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України.

Майже шестирічна робота над Кодексом закінчилася створенням документа, який, ще не почавши діяти, здійняв хвилю полеміки навколо законодавчих невідповідностей, головна з яких – розход-ження норм Кодексу та ЦК.

Дискусія навколо позитивів і негативів ухваленого документа не вщухає і сьогодні, але прийняття Кодексу, без сумніву, є кроком уперед і його не можна недооцінювати. Кодекс нарешті вводить єдине трактування понять і ліквідує численні двозначності і правові колізії, закладені в різних нормативних актах.

Замість безлічі законів, інструкцій і постанов підприємець отримав кодекс, де зведено всі основи господарського законодавства.

Кодекс визначає основні напрямки економічної політики держави та трактує такі терміни, як політика інституційних перетворень, структурно-галузева, цінова інвестиційна, бюджетна податкова, антимонопольна, грошово-кредитна, валютна та амортизаційна політика (ст. 10 Кодексу).

Кодекс встановлює правові основи господарської діяльності та регулює господарські відносини (ті, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Кодексу).

Кодекс визначає основні напрямки та форми участі держави і місцевого самоврядування в сфері господарювання.

У Кодексі відокремлено сфери відносин, які не регулюються документом з метою уникнення можливих суперечностей з нормами Цивільного, Адміністративного, Трудового та інших галузей права (ст. 4).

Кодекс закріпив основні засади господарської діяльності, окремий розділ присвячений суб'єктам господарювання, ним визначені майнова основа господарювання, господарські зобов'язання, відповідальність за господарські правопорушення, спеціальні види господарської діяльності, фінансове забезпечення господарської діяльності, господарська зовнішньоекономічна діяльність.

Кодекс чітко поділив підприємства на види в залежності від форми власності, від способу утворення.

Окремий розділ Кодексу присвячений праву промислової власності в господарській діяльності (гл. 16).

Кодекс окреслює використання природних ресурсів та прав промислової власності в сфері господарювання, регламентує цінні папери, визначає права, містить положення щодо укладення господарських договорів стосовно господарських зобов'язань, визначає страхування, діяльність банків, проведення аудиту, значну увагу приділяє статусу спеціальних (вільних) економічних зон, встановлює види адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами держави щодо господарюючих суб'єктів.

Намагання об'єднати в єдину площину правового регулювання приватно- і публічноправові засади обумовили закріплення в Кодексі норми про фактичне підпорядкування діяльності всіх суб'єктів підприємництва соціально-економічним рішенням органів державної влади, а саме: планам економічного і соціального розвитку України, цільовим програмам економічного і соціального розвитку, регіональному плануванню, балансам матеріальних та фінансових ресурсів, тобто створення економічних, організаційних та правових умов, при яких усі господарюючі суб'єкти враховують у своїй діяльності цілі та пріоритети загальногосподарських програм і планів (ст. 11 Кодексу).

Великої уваги заслуговують закріплені нормативні визначення понять державного контракту, ліцензії, торгового патенту (загального і спеціального).

Кодекс також встановлює чітку межу повноважень адміністративного апарату щодо підприємств.

Нарешті, профільні положення Кодексу стали адекватними до вимог міжнародного права.

Поряд з цим, на думку науковців-господарників, Кодекс має і ряд недоліків. Зокрема, до нього включено багато норм оперативного значення, фрагментарно закріплені окремі групи норм приватного характеру (про суб'єкти, позовну давність, окремі зобов'язання тощо). Відбувається так зване "подвійне” регулювання однакових (чи навіть тих самих) майнових відносин нормами Цивільного та Господарського кодексів. Кодекс містить значну кількість блакитних норм.

Припускається, що введення в Кодекс великої кількості нових нормативних визначень може ускладнити господарську діяльність підприємств.

Деякі автори стверджують, що бажання охопити регулюванням податкову, фінансову системи, антимонопольні заходи, недобросовісну конкуренцію, колективні договори, концесії, економічні зони, інтелектуальну діяльність, власність і таке інше, призвело до того, що розробники значною мірою надали Кодексові декларативного характеру.

Мають місце навіть і такі думки, що ст. 11 Господарського кодексу, яка передбачає створення умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, суперечить ст. 15 Конституції України, яка встановлює економічну багатоманітність суспільного життя в країні, а поняття "підприємство” визначає, як самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність (ст.1. Закону України "Про підприємництво”).

Автори крайніх поглядів взагалі вважають, що Господарський кодекс – це крок назад у розбудові національного законодавства. Усвідомлюючи важливість і необхідність прийняття Господарського кодексу, можливо, і не слід оцінювати його як радикальний, оскільки він дійсно містить чималу кількість апробованих господарським життям правових норм, вміщених сьогодні в актах господарського законодавства. Господарський кодекс – це скоріше підсумок кодифікації чинного господарського законодавства.

Водночас варто зазначити, що певна частина відносин у сфері господарювання регулюється нормами Цивільного кодексу, положення якого в багатьох випадках є загальними як для цивільних майнових відносин, так і для оперативно-господарських, як складника відносин господарських.

У самому Господарському кодексі зазначено, що до господарських відносин, які не врегульовано цим кодексом, можуть застосуватися відповідні норми цивільного законодавства з урахуванням загальних засад господарської діяльності, визначених Конституцією України. Тому Господарський кодекс можна розцінювати як акт спеціальний щодо Цивільного кодексу. А отже, жодних протистоянь і суперечностей між цими документами не повинно бути.

З прийняттям Господарського кодексу (як і Цивільного) фор-мування нормативно-правової основи господарювання не завершується, оскільки прийняття цих двох кодексів, кожен з яких заклав лише фундамент господарського законодавства, передбачає не тільки необхідність внесення серйозних змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів господарського законодавства, а й розроблення нових актів у цій сфері, як це зазначено в Прикінцевих положеннях Господарського кодексу.

Суспільний господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та необхідності розбудови України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. А відтак і прийняття єдиного документа, який регулює господарські правовідносини – це позитивний крок у напрямку систематизації законодавства України.