Ю.П. Дмитренко, канд. юрид. наук, доцент,

Ю.М. Берездецький, ст. викладач НА СБ України

Проблеми співвідношення

змісту норм цивільного та господарського кодексів України

В умовах переходу до ринкової економіки в Україні відчувається підвищений інтерес суспільства до вивчення цивільного та господарського права і законодавства, зокрема, історії його становлення, удосконалення, дієвості. Це пояснюється насамперед тим, що всі суспільні відносини, пов'язані з володінням і розпорядженням майном, ґрунтуються на цивільно-правових засадах, а отже, цивільне право – основна і визначальна галузь права України.

Верховною Радою України 16 січ. 2003 р. було прийнято Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України (далі ЦК та ГК). Обидва кодекси набирають чинності з 1 січ. 2004 р.

Прийняття кодексів було зумовлено нагальною необхідністю повною мірою регулювання питань публічних та приватних відносин в економічній та соціальній сферах нашої країни. Порівняльний аналіз цих нормативних актів, які незабаром стануть основоположними документами в регулюванні відносин у зазначених сферах, свідчить, що ці кодекси не в повній мірі узгоджуються між собою, дублюють окремі норми права (частина певних відносин приватно-правового характеру мають спільний предмет правового регулювання), одні й ті самі положення регулюються по-різному (види та організаційно-правові форми юридичних осіб, правовий режим майна суб'єктів правовідносин, зобов'язальні правовідносини фізичних та юридичних осіб); обидва Кодекси містять окремі положення, які не в повній мірі відповідають Конституції України.

Внаслідок зазначених вище невідповідностей можуть виникати колізії, непорозуміння, пов'язані з тим, що паралельно існують два різні шляхи регулювання взаємовідносин, а чітких визначень, яким кодексом – Цивільним чи Господарським – по конкретному питанню слід керуватися, немає. Це може призвести до невизначеності в правозастосуванні, а, можливо, і до судових помилок.

Навіть побіжний погляд на відповідні статті ЦК та ГК, що регулюють види та організаційно-правові форми юридичних осіб, зафіксує наявність дублювання, з одного боку, а з іншого – різний підхід до визначення та регулювання одних і тих самих правовідносин.

	Цивільний кодекс України	Господарський кодекс України
1.	Суб'єкт цивільних правовідносин. Юридична особа (ст. 81).	Суб'єкт господарських правовідносин. Господарські організації (ч.2 ст.55), що мають статус юридичної особи (ч.4.ст.55).
2.	Види та організаційно-правові форми юридичних осіб: а) юридичні особи приватного права; б) юридичні особи публічного права (ч.2 ст.81). Юридичні особи приватного права можуть створюватися у формі товариств: а) підприємницьких; б) непідприємницьких, установ та в інших формах, встановлених законом (ст. 83). Підприємницькі товариства створюються лише як: а) господарські товариства; б) виробничі кооперативи (ст. 84).	Види господарських організацій: а) підприємства; б)інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність (п.1 ч.2 ст.55). Види та організаційно-правові форми підприємств: Види підприємств: а) приватне підприємство; б) підприємство колективної власності; в) комунальне підприємство; г) державне підприємство; ґ) підприємство, засноване на змі-шаній формі власності (ч.1 ст.63). Корпоративними є: а) кооперативні підприємства; б) підприємства, що створюються у формі господарського товариства;
		в) інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч.5 ст.63).
3. 4	Господарські товариства: Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками (ч.1 ст.113). Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (ч.1 ст.114).	Господарські товариства: Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти в складі одного учасника (ч.1 ст.79). Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені в статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання (ч.2 ст.79).
4.	Форми господарських товариств: а) акціонерне товариство; б) товариство з обмеженою відповідальністю; в) товариство з додатковою відповідальністю; г) повне товариство; ґ) командитне товариство (ч.2 ст.113).	Види господарських товариств: а) акціонерні товариства; б) товариства з обмеженою відповідальністю; в) товариства з додатковою відповідальністю; г) повні товариства; ґ) командитне товариство (ч.1 ст.80).
4.1.	Порядок створення: шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві (ч.2 ст.83).	Порядок створення: шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства (ч.1 ст.79).
4.2.	Установчі документи: а)повного товариства та коман-дитного товариства – заснов-ницький договір (ст. 120,ст.134); б) акціонерного товариства, товариства з обмеженою відпо-відальністю та товариства з до-датковою відповідальністю – є статут (ст.154, 151, 143).	Установчі документи: а) повного товариства та командитного товариства – засновницький договір; б) акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю – є статут (ч.1 ст.82).

Невідповідності та колізії є і стосовно порядку створення акціонерних товариств (ч.2 ст.153 ЦК та ч. 6, 7 ст.81 ГК), особливостей підписки на акції (ч.2 ст.155 ЦК та ч. 2, 3, 8 ст.81 ГК) тощо. Правовим наслідком таких невідповідностей може стати відмова уповноважених органів у реєстрації створення та діяльності суб'єкта, здійсненого відповідно до норм Цивільного кодексу України, з підстав невідповідності Господарському кодексу України, і навпаки, все це порушує право особи повною мірою реалізовувати конституційне право на підприємницьку діяльність.

.