Проблеми правового регулювання акціонерних товариств - Правовой портал Украины
LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

конструктор договоров Украина

 

І.В.Спасибо-Фатєєва, д-р юрид. наук

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого

Проблеми правового регулювання акціонерних товариств

З прийняттям нового Цивільного кодексу (далі ЦК) та Господарського кодексу України (далі ГК) виникли численні колізії, які заторкують, зокрема, й правове регулювання акціонерних товариств (АТ). В свою чергу, це відіб'ється на проекті закону про АТ (далі – Закон), оскільки в ЦК і ГК є принципові розбіжності щодо порядку створення АТ, їх типів, корпоративному управлінні в них, а тому – й у правах акціонерів. У такому разі при доопрацюванні норм Закону необхідно визначитись із обранням підходу стосовно того, на який із кодексів слід спиратися. Це складне питання, бо норми кодексів містять не тільки часткові, а й основоположні суперечності, які виключають одна одну, що призведе до паралізування процесів створення АТ і породить безумовні порушення одного з кодексів. Таке становище не можна допустити, і тому, ще до введення в дію обох кодексів, необхідно усунути протиріччя або дублювання шляхом внесення до них відповідних змін.

Вихідною посилкою для досягнення гармонізації кодексів при цьому є сфера їх регулювання. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК). Відповідно, ст. 4 ГК визначається розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин і встановлюється, що майнові та особисті немайнові відносини не є предметом регулювання цього Кодексу, бо вони регулюються ЦК. Тобто в цьому суперечностей між ЦК і ГК не виникає.

У ст.9 ЦК передбачається можливість особливостей регулювання майнових відносин у сфері господарювання іншим законом. При цьому звертає на себе увагу, що, по-перше, це буде стосуватися лише особливостей регулювання; по-друге, такому особливому регулюванню будуть піддаватися майнові відносини, тобто ті, що відносяться до сфери цивільно-правової; по-третє, йдеться про закон як джерело такого регулювання, а не конкретно про ГК. Проте в ч. 2 ст.4 ГК встановлюється, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. І як-що законодавець у ЦК послідовно й надалі проводить підхід до майнових відносин (цивільно-правових), як таких що врегульовуються лише ЦК та законом, вказуючи, зокрема, в статтях 2, 153 ЦК про врегулювання іншими правилами або в розвиток положень ЦК відносин правового статусу юридичних осіб, їх виникнення, здійснення діяльності та припинення, то ГК "перехватує” це зазначення і відносить особливості майнових відносин до своєї сфери регулювання.

Для розв'язання цієї суттєвої проблеми, що стосується розмежування сфер регулювання двох кодексів, слід визначитись із предметом і методом регулювання. Особисті немайнові та майнові відносини є цивільно-правовими відносинами, якщо вони ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Учасниками ж цих відносин є особи (фізичні та юридичні), які позначені в ст.2 ЦК.

Згідно з ч.4 ст.3 ГК, сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Ці відносини в ГК також почасти позначаються як майнові, але такі, що відрізняються від цивільно-правових майнових відносин. Ці відмінності полягають в наступному:

– господарські майнові відносини (які ч.5 ст.3 ГК називаються господарсько-виробничими) виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Вже цим фактом звужується їх сфера, оскільки сюди не включається створення і припинення суб'єктів господарювання;

– господарські майнові відносини не змішуються ст. 4 ГК з організаційно-господарськими та внутрішньогосподарськими відносинами, які більшою мірою носять немайновий (передусім організаційний) характер;

– проте й немайнові, якими є організаційно-господарські відносини, складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління гос-подарською діяльністю. Враховуючи, що з визначення суб'єкта гос-подарювання, передбаченого ч.1 ст. 55 ГК, та його видів, вказаних в ч.2 ст.55 ГК, цими суб'єктами є особи, по-перше, вже створені, а по-друге, створені відповідно до ЦК, до сфери організаційно-господар-ських відносин не входять відносини по створенню юридичних осіб приватного права, в т.ч. АТ;

– порівняльне співставлення положень ст. 2 та 4 ГК дозволяє зробити висновок про те, що організаційно-господарськими відносинами охоплюються відносини з приводу корпоративного управління, або, як це називається в ст.2 ГК, здійснення організаційно-господарських повноважень засновниками або учасниками (акціонерами);

– внутрішньогосподарські відносини позначені в ч.7 ст.3 ГК як такі, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання та відносини суб'єкта господарювання з його структур-ними підрозділами. Тобто й ці відносини не заторкують майнових і немайнових цивільно-правових відносин, у т.ч. корпоративних, які входять до сфери регулювання ЦК.

Таким чином, ГК регулюються відносини, що ним називаються як майнові, але не всі, а ті, що складаються під час здійснення господарської діяльності та відносини з корпоративного управління. Відносини по створенню АТ, його припиненню і майнові відносини під час здійснення ним діяльності шляхом укладення цивільно-правових договорів регулюються ЦК і цивільно-правовими законами, прийнятими на підставі ЦК.

З'ясування юридичної природи відносин, які складаються під час створення і діяльності АТ через їх аналіз, свідчить про те, що це саме ті майнові відносини, які є предметом регулювання ЦК. Отже, колізії стосуються норм ГК і ЦК щодо створення АТ, які, виходячи з загальних положень ГК, повинні знаходитися поза сферою регулювання ГК.

Суперечності між загальними положеннями ГК і його розділом II слід вирішувати наступним чином:

– виходити із загальних положень як таких, що визначають основні засади господарської діяльності і сферу регулювання цього кодексу. В такому разі положення ГК щодо створення АТ виходять за межі, окреслені самим ГК, і тому підлягають виключенню з цього кодексу;

– при розбіжностях у регулюванні порядку створення АТ між ЦК і ГК пріоритет мають норми ЦК, тому саме ці норми слід враховувати при розробці Закону;

– питання корпоративного управління слід врегульовувати в Законі, враховуючи одночасно норми ЦК і ГК.

ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов