Є.О. Харитонов, д-р юрид. наук, професор

Одеська національна юридична академія

ЗМІСТ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ЗА НОВИМ ЦИВІЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

Стаття 30 нового Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначає цивільну дієздатність фізичної особи, як здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Традиційно у цивілістиці аналізується зміст лише цивільної правоздатності, котрий трактується, як сукупність тих прав і обов'язків, які може мати суб'єкт цивільного права. Що ж стосується цивільної дієздатності, то стосовно цієї категорії такий аналіз, як правило, не проводять, обмежуючись іноді вказівкою на існування угодоздатності (правочиноздатності) та деліктоздатності. Власне, певною мірою відлуння такого поділу відчувається і у визначенні поняття цивільної дієздатності фізичних осіб у ч. 1 ст. 30 ЦК України, де розрізняється: а) здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і обов'язків; б) здатність особи самостійно здійснювати права та виконувати обов'язки; в) здатність особи нести відповідальність у разі невиконання цивільних обов'язків.

Таке вирішення цього питання, безумовно, є кроком уперед порівняно з ЦК України 1963 р., ст. 11 якого згадувала лише про здат-ність громадян своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки. Проте слід взяти до уваги, що у ст. 30 ЦК України зміст дієздатності цивільних осіб окреслений лише в загальних рисах. Це означає, що він має визначатися на підставі не лише положень цієї норми, а комплексного аналізу норм гл. 4 та інших ЦК України.

Аналізуючи з таких методологічних позицій положення нового ЦК України, можна зробити висновок, що елементами змісту дієздатності громадян є: 1) можливість самостійного вчинення правочинів (правочиноздатність); 2) можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність); 3) можливість складати заповіт та бути спадкоємцем (тестаментоздатність); 4) можливість обирати собі представника та самому виступати в якості представника (трансдієздатність); 5) можливість займатися підприємницькою діяльністю (бізнесдієздатність). Доцільність виокремлення такого елементу дієздатності, як бізнесдієздатність зумовлена тим, що цей елемент загального поняття дієздатності не обмежується лише загальним правом вчиняти правочини, але й пов'язаний із вчиненням дій щодо державної реєстрації громадянина як індивідуального підприємця, з одного боку, і поширенні на фізичних осіб – підприємців правил нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб (ст. 50-54 ЦК України).

Можна зустріти твердження, що виокремлення деяких елементів дієздатності не має практичного значення, а швидше знаходиться у площині теоретичних дискусій. Проте таке враження є хибним, оскільки ґрунтується лише на побіжному погляді на норми ЦК України. Між тим новий ЦК України, даючи в ст. 30 загальне визначення дієздатності, разом із тим у подальших нормах диференційовано підходить до виникнення окремих елементів дієздатності. Так, якщо правочиноздатність виникає в особи, що досягла 14 років (за умови, що батьки, усиновлювачі чи піклувальники не заперечують проти правочину – ст. 32, 221, 222 ЦК України), то виникнення деліктоздатності ЦК України пов'язує з наявністю додаткових умов (зокрема, з наявністю майна, достатнього для відшкодування – ст. 33). Якщо часткова правочиноздатність є навіть у особи, яка не досягла 14 років (ст. 31), то трансдієздатність, як слідує зі ст. 242 ЦК України, настає лише з досягненням повноліття. Хоча заповіт є одностороннім правочином, але право на заповіт (тестаментоздатність) виникає лише в осіб з повною цивільною дієздатністю і до того ж він (на відміну від інших правочинів) не може здійснюватися через представника (ст. 1234 ЦК України). Така сама вимога повної дієздатності, як загальне правило, висунута ст. 50 ЦК України щодо фізичної особи, яка хотіла б займатися підприємницькою діяльністю. Виняток з цього правила встановлений ст. 35 ЦК України, але й тут є особливість – віковою межею є "нетиповий” для норм ЦК України вік – 16 років.

З урахуванням викладеного слід визнати, що розрізнення вказаних елементів дієздатності є доцільним як з теоретичної, так і з практичної точок зору, оскільки дає змогу диференційовано підходити (що й робить новий ЦК України) до визначення вимог стосовно визначення змісту дієздатності фізичної особи, надання фізичній особі того чи іншого обсягу (елементів) дієздатності.