В.Л. Яроцький, канд. юрид. наук, доцент

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого

Положення про цінні папери у новому Цивільному кодексі України

Стаття 194 нового Цивільного кодексу України (далі ЦК України) містить легальне визначення цінних паперів. Відповідно до положень вказаної статті цінний папір – це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала) і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають із цього документа, іншим особам.

Виходячи з цього визначення, цінні папери визнаються документами встановленої форми з відповідними реквізитами. Наслідки невиконання вимог чинного законодавства щодо форми та реквізитів цінного папера передбачені ч. 2 ст. 196 нового ЦК України. Відповідно до цієї норми документ, який не містить обов'язкових реквізитів і не відповідає встановленій для них формі, не є цінним папером. Таке визначення наслідків неналежного оформлення цінного папера вбачається невизначеним. Більш виваженими і послідовними в цьому аспекті слід визнати аналогічні положення ЦК Російської Федерації (далі ЦК РФ). Згідно з ч. 2 ст. 144 ЦК РФ відсутність обов'язкових реквізитів цінного папера або його невідповідність визначеній для нього формі має наслідком його нікчемність.

Наступним елементом характеристики цінних паперів, виходячи з положень наведеного легального визначення, є виконання ними ролі засобу посвідчення грошового або іншого майнового права і визначення взаємовідносин між емітентом та особою, яка придбала цінний папір. У зв'язку з цим викликає сумнів доцільність термінологічного використання словосполучення "грошове право.” Найбільш усталеними в цивілістиці є терміни "грошове зобов'язання”, "грошові документи”, "грошові кошти” тощо. Недоцільність використання вказаних словосполучень обґрунтовується наступним: гроші є різновидом майна (з урахуванням законодавчого підходу, визначеного положеннями ст. 190 нового ЦК України), тому такий сутнісний елемент, як можливість бути об'єктом майнових відносин, цілком охоплюються використаним у аналізованому визначенні словосполученням "майнове право”. Не приймаючи до уваги цієї недоречності, визнання на законодавчому рівні ролі цінних паперів у посвідченні різноманітних категорій майнових прав видається цілком обґрунтованим з теоретичної точки зору.

Зміст цінних паперів складають певні категорії майнових прав, які визначають належність цінних паперів до відповідної групи. Зміст пайових цінних паперів (п.1 ч. 1 ст. 195 нового ЦК України), єдиним різновидом яких є акція, складає право членства в акці-онерному товаристві. Аналіз окремих правомочностей, які містять це право, дозволяє відзначити немайновий характер деяких із них. Зокрема, немайновий характер мають: право участі в управлінні акціонерним товариством, право голосу, право на інформацію про діяльність акціонерного товариства. Разом з цим, майновими правами акціонера є право участі в статутному капіталі, право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденду та отримання частини майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації пропорційно кількості належних йому акцій. Тому в цілому слід визнати майновий характер суб'єктивного права акціонера (при його розгляді як сукупності вказаних правомочностей), яке посвідчуються акцією.

Боргові цінні папери (п. 2 ч. 1 ст. 195 нового ЦК України) мають своїм змістом грошове зобов'язання, яке полягає в обов'язку повернути визначену їх змістом або умовами випуску грошову суму та відсотки. Всю сукупність боргових цінних паперів, які є об'єктами сучасного цивільного обороту України, слід поділити на емісійні та неемісійні. Емісійними, тобто цінними паперами, які випускаються в обіг серіями, є облігації внутрішніх державних та місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні та депозитні сертифікати. Неемісійними, тобто такими, що підлягають випуску в обіг індивідуально, є векселі та розрахункові чеки. Стосовно останніх слід підкреслити, що акти цивільного законодавства (як чинного, так і перспективного) не відносять їх до цінних паперів. Параграф 5 гл. 74 нового ЦК України визначає розрахунковий чек як засіб розрахунків. Разом із тим, виходячи з його легального визначення, а також інших положень, які містяться у ст. 1102 нового ЦК України і визначають його правову природу, слід визнати можливість його віднесення до цінних паперів. Як і інші цінні папери, він визначається через категорію "документ”, який повинен мати форму та містити всі реквізити, передбачені банківськими правилами. Невиконання цієї вимоги призводить до визнання його недійсним. Разом із тим, формально-юридичною перепоною на шляху віднесення розрахункового чека до різновиду цінних паперів є положення ч. 2 ст. 195 ЦК України, відповідно до якої види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

Зміст похідних цінних паперів складає право на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів. Похідний характер цих цінних паперів визначається тим, що вони надають право їх законному володільцю на придбання чи продаж інших цінних паперів. Відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 черв. 1997 р. № 13, у якості похідних цінних паперів в Україні підлягають випуску та обігу опціони, ф'ючерси та варанти. Опціоном є стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право (а не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на купівлю) чи на продаж емітенту (опціон на продаж) у строк, визначений у ньому, зазначеної у ньому кількості базового активу (цінних паперів, товарів або коштів) за зафіксованою при його укладенні ціною. Ф'ючерсом (ф'ючерсним контрактом) визнається стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати чи придбати відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладення контракту. Варантом є різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом з власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною. Випуск опціонів та ф'ючерсів відповідно до п. 4 вказаних Правил здійснюється як у паперовому (документарному), так і в безпаперовому (бездокументарному) виді.

Право, яке складає зміст товаророзпорядчих цінних паперів, полягає у можливості розпорядження майном, вказаним у цих документах. Аналіз положень законодавства України дозволяє віднести до товаророзпорядчих цінних паперів коносамент і складське свідоцтво. Правовий режим коносаменту визначається положеннями ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України. Можливість оформлення коносамента як документа, що підтверджує укладення договору перевезення вантажу, передбачена положеннями п. 3 ст. 909 нового ЦК України. Правовий режим складських свідоцтв (простого та подвійного) визначається положеннями ст. 961 нового ЦК України. На жаль, ні коносамент, ні складські свідоцтва (як і чек), незважаючи на їх правову природу, не віднесені положеннями законодавства до цінних паперів. Аналіз основних притаманних їм ознак свідчить не тільки про можливість, але і необхідність їх віднесення до різновидів цінних паперів.

Наведене дозволяє окреслити проблему забезпечення узгод-женості правової природи вказаних документів і її легального визначення положеннями національного законодавства. Вирішити цю проблему вбачається можливим шляхом внесення відповідних змін до законодавства, що регулює випуск та обіг цінних паперів, визначивши як різновиди останніх чек, коносамент і складське свідоцтво.