§ 2. Особливості досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх

Досудове слідство у всіх справах про злочини неповнолітніх провадиться слідчими органів внутрішніх справ (ч. 2 ст. 112 КПК) або прокуратури. Провадження таких справ доручається спеціально виділеним для цього слідчим, які мають життєвий досвід і високу професійну кваліфікацію.

Орган дізнання також може порушити кримінальну справу про злочин неповнолітнього і провадити дізнання за правилами ст. 104 КПК. При цьому здійснення досудової підготовки матеріалів про правопорушення осіб даної категорії, провадження дізнання у межах, зазначених кримінально-процесуальним законодавством, покладається на кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, яка є складовою частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ (ст. 5 Закону України від 24 січня 1995 року "Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх”1.

Загальні положення і порядок досудового слідства, встановлені у КПК, повною мірою діють і при розслідуванні справ про злочини неповнолітніх. При цьому закон передбачає деякі додаткові гарантії, які забезпечують високу якість їх розслідування, захист прав і законних інтересів неповнолітнього.

Так, якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослим, у кожному випадку повинна бути з'ясована можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження (ст. 439 КПК). У даному разі мається на меті прискорення провадження у справі і створення умов, що виключають шкідливий вплив дорослих учасників злочину на неповнолітнього. Якщо ж виділення справи неповнолітнього в окреме провадження може створити істотні перешкоди для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи, слідчий зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб виключити негативний вплив дорослих обвинувачених на неповнолітнього.

У справах про вчинення злочинів неповнолітніми віком до 18 років участь захисника є обов'язковою у всіх випадках з моменту пред'явлення обвинувачення, а у разі затримання — з моменту оголошення йому протоколу про затримання або постанови про застосування даного запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання (ч. 2 ст. 44 КПК). У випадках, передбачених ч. 3 ст. 73 КПК, участь захисника забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник. Відмова від захисника не може бути прийнята (ст. 46 КПК).

На відміну від загального порядку затримання неповнолітнього може бути застосоване лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю вчиненого злочину і за наявності підстав, встановлених у ст. 106 КПК (ст. 434 КПК).

Взяття під варту як запобіжний захід може бути обрано щодо неповнолітнього також лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю вчиненого злочину. При цьому з наявних матеріалів справи повинно з усією очевидністю випливати, що взяття під варту є єдино можливим запобіжним заходом щодо даного неповнолітнього. Про будь-який випадок затримання неповнолітнього або обрання щодо нього як запобіжного заходу взяття під варту повинні бути повідомлені не тільки батьки, опікуни, піклувальники, але і повідомлено за місцем роботи неповнолітнього (статті 434, 161 КПК).

При дачі санкції на арешт неповнолітнього прокурор зобов'язаний особисто ознайомитися з матеріалами справи і допитати неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного) по суті обвинувачення (підозри) і по обставинах, що пов'язані із застосуванням запобіжного заходу (ст. 157 КПК).

До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених ст. 149 КПК, може застосуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, — передача їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 436 КПК).

Від батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи в цих випадках відбирається письмове зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора або суду. При цьому зазначені особи попереджаються про характер обвинувачення, пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність у разі неявки неповнолітнього до слідчого, прокурора або суду. При порушенні цього зобов'язання до батьків, опікунів, піклувальників може бути застосоване грошове стягнення.

При пред'явленні обвинувачення неповнолітньому можуть крім захисника бути присутні й інші особи. Відповідно до ч. 2. ст: 438 КПК у разі, коли неповнолітній не досяг 16 років, або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.

Зазначені особи мають право ставити обвинуваченому запитання. Запитання, поставлені обвинуваченому, і заявлені зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчі вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу.

При закінченні досудового слідства неповнолітньому обвинуваченому і його захиснику повинна бути забезпечена повна можливість ознайомлення з усіма матеріалами справи в порядку ст. 218 КПК. Закон допускає до ознайомлення із закінченим слідчим провадженням за наявності про це клопотання і з дозволу слідчого також законного представника обвинуваченого (ч. 2 ст. 440 КПК).

Кримінальна справа щодо неповнолітнього може бути закрита в загальному порядку. однак законом передбачений і специфічний порядок закриття кримінальної справи у порядку статей 73 і 9 КПК.

За загальним правилом досягнення віку кримінальної відповідальності є однією з передумов для порушення і подальшого руху кримінальної справи. Однак чинне законодавство передбачає можливість провадження у справах про злочини неповнолітніх, вчинені ними до досягнення віку кримінальної відповідальності. У цих випадках кримінальна справа порушується щодо осіб, які досягли до моменту вчинення злочину 11 років (п. 5 ст. 6 КПК). Після провадження досудового слідства у кримінальній справі вона закривається за правилами ст. 73 КПК. Пред'явлення обвинувачення при цьому не проводиться. У випадках, передбачених ч. 3 ст. 73, неповнолітній за постановою слідчого і з санкції прокурора може бути поміщений у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб. Закрита справа через прокурора направляється до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (статті 2321, 447 КПК).

Примусові заходи виховного характеру можуть застосовуватись судом і у випадку закриття слідчим за згодою прокурора кримінальної справи щодо неповнолітніх, які досягли віку кримінальної відповідальності на момент вчинення діяння, що містить ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки (ст. 9 КПК). У цьому разі неповнолітньому на попередньому слідстві з дотриманням вимог статей 438 і 440 КПК пред'являється обвинувачення і, після винесення постанови про закриття справи, всі її матеріали.