Розділ 24

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів являє собою самостійну форму попереднього розслідування. Її провадження визначається загальними правилами КПК, за винятками, встановленими статтями глави 35 КПК.

Досудова підготовка матеріалів у протокольній формі здійснюється у справах про злочини, вчинені в умовах очевидності, коли правопорушника затримано на місці злочину або безпосередньо після його вчинення, а також, коли особа, яка вчинила злочин, відома на момент початку провадження. Злочини, за якими попереднє слідство провадиться у протокольній формі, досить поширені, і тому важливо наблизити покарання за злочин до моменту його вчинення. Строки досудової підготовки матеріалів у протокольній формі, встановлені ст. 426 КПК, дозволяють досягти цієї мети.

Своєрідність даної форми попереднього розслідування полягає у тому, що воно починається за дорученням начальника органу дізнання і акт порушення кримінальної справи тут відсутній; слідчі дії, крім огляду місця події (ст. 190 КПК), не провадяться; за підсумком розслідування складається протокол про обставини вчинення злочину, який поєднує в собі властивості постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку.

§ 1. Порядок діяльності органу дізнання до направлення

матеріалів до суду

Частина 1 ст. 426 КПК України відводить на досудову підготовку матеріалів про злочини, прелічені у ч. 1 ст. 425 КПК, десять днів. Однак закон не роз'ясняє, з якого моменту належить обчислювати цей строк. Тому у літературі висловлюються різні погляди з приводу початку даного строку. Так, його пропонують обчислювати з моменту одержання заяви або повідомлення про злочин або коли органу дізнання стало відомо про його вчинення; з дня реєстрації заяви або повідомлення про злочин; з дня, коли начальник органу дізнання прийняв рішення про провадження досудової підготовки матеріалів у протокольній формі; з дня, наступного за днем реєстрації заяви або повідомлення про злочин; з моменту вчинення злочину. Вирішуючи питання про початок обчислення строку досудової підготовки матеріалів у протокольній формі, слід виходити з міркувань максимального наближення покарання до моменту вчинення злочину, а також з принципу публічності, відповідно до якого дії органів, що провадять кримінальний процес, не можуть залежати від заяв організацій, установ або громадян, тобто строк досудової підготовки не може обчислюватися з моменту подання заяви. Початок цього строку не повинен зв'язуватися ні з одержанням інформації про вчинений злочин, ні з днем реєстрації такої інформації у відповідних документах МВС. Це пояснюється, по-перше, тим, що інформація про вчинені злочини часто надходить не до РВВС, а працівникам міліції, які здійснюють адміністративну діяльність, і тоді початок досудової підготовки матеріалів у протокольній формі буде залежати від оперативності передачі інформації цими працівниками.

Строк не може обчислюватися з дня реєстрації повідомлення про злочин, яка може бути зроблена і після закінчення десяти днів після надходження повідомлення.

Твердження про те, що строк досудової підготовки матеріалів у протокольній формі слід обчислювати з дня прийняття начальником органу дізнання рішення про її провадження, ґрунтується на помилковому ототожненні протокольної форми зі стадією порушення кримінальної справи, хоч завдання досудової підготовки набагато складніше завдань, які вирішуються у стадії порушення кримінальної справи. Не можна визнати коректною спробу зв'язати початок досудової підготовки матеріалів у протокольній формі з днем, наступним за днем надходження до органу дізнання і реєстрації заяви або повідомлення про злочин. У цьому випадку початок досудової підготовки залежить від надання інформації про злочин громадянами, посадовими особами, організаціями та установами, тобто від їх волевиявлення, що суперечить принципу публічності, згідно з яким органи, які провадять кримінальний процес, зобов'язані вживати заходів до встановлення події злочину, виявлення винних незалежно від розсуду і бажання окремих громадян і посадових осіб.

З вищесказаного виходить, що строк досудової підготовки матеріалів у протокольній формі слід обчислювати з дня вчинення злочину. Початок досудової підготовки матеріалів оформлюється дорученням начальника органу дізнання. Таке доручення може фіксуватися в окремому документі або у вигляді резолюції на заяві про злочин. У дорученні вказується, кому персонально з підлеглих працівників начальник органу дізнання доручає провадження розслідування у протокольній формі.

Одержавши доручення начальника органу дізнання, його працівник починає досудову підготовку матеріалів у протокольній формі.

Однією з особливостей досудової підготовки матеріалів у протокольній формі, як було сказано, є те, що для початку її провадження не потрібно порушення кримінальної справи і, отже, цій формі розслідування стадія порушення кримінальної справи не передує.

Однак, одержавши матеріали досудової підготовки, суд зобов'язаний порушити кримінальну справу. Отже, у матеріалах повинні міститися привід і підстави до порушення кримінальної справи (ст. 94 КПК). Таким чином, здійснюючи досудову підготовку матеріалів у протокольній формі, особа, яка її провадить, встановлює наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи, а також всі обставини вчиненого злочину (ст. 64 КПК). Виходячи з викладеного, у предмет доказування досудової підготовки матеріалів у протокольній формі входять: підстави до порушення кримінальної справи; дані про особу правопорушника, місце, час і спосіб вчинення злочину; його мотиви і наслідки, інші істотні обставини, фактичні дані, які підтверджують наявність злочину і винність правопорушника, що встановлені з достатньою повнотою і викладені у протоколі, складеному згідно з вимогами ст. 426 КПК. Перелічені обставини встановлюються шляхом відібрання пояснень від правопорушника, очевидців та інших осіб (наприклад, близьких родичів, сусідів, співробітників та ін.), витребування довідки про наявність або відсутність судимості у правопорушника, одержання характеристики з місця роботи або навчання та інших матеріалів, які мають значення для розгляду справи у суді. Характерною рисою досудової підготовки матеріалів у протокольній формі є недопустимість провадження у ній слідчих дій, за винятком огляду місця події (ст. 190 КПК).

Особа, яка здійснює досудову підготовку матеріалів у протокольній формі, має право відібрати у правопорушника зобов'язання з'явитися за викликом органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Таке зобов'язання не є запобіжним заходом і випливає зі змісту ст. 149 КПК, де зобов'язання правопорушника про явку до суду відсутнє. Тому відібрання у правопорушника такого зобов'язання не ставить його у процесуальне становище підозрюваного.

Поряд з повним, всебічним і об'єктивним встановленням усіх обставин вчиненого злочину особа, яка провадить досудову підготовку матеріалів у протокольній формі, зобов'язана зібрати дані про особу правопорушника. Вони можуть міститися у поясненнях близьких родичів, сусідів, товаришів по роботі, характеристиках з місця роботи, проживання або навчання та в інших документах. Якщо є відомості, що правопорушник зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, до протоколу про вчинений злочин приєднується медичний висновок, який потрібний для вирішення питання про застосування до нього примусового лікування від алкоголізму або наркоманії.

Як інші матеріали, що мають значення для розгляду справи у суді (ч. 1 ст. 426 КПК), прилучаються: копії вироків, якщо правопорушник раніше був судимий; матеріали притягнення до адміністративної відповідальності, якщо для притягнення до відповідальності кримінальної необхідна адміністративна преюдиція; довідка про доходи, якщо санкція статті КК передбачає штраф, виписка з історії хвороби та ін.

Досудова підготовка матеріалів у протокольній формі обмежується десятиденним строком. Однак у виняткових випадках, в разі неможливості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів. Продовження строку досудової підготовки матеріалів у протокольній формі може відбуватись як з ініціативи самого прокурора, так і за клопотанням начальника органу дізнання.

Результати досудової підготовки матеріалів у протокольній формі закріплюються у протоколі про обставини вчиненого злочину, в якому вказується: час і місце його складення, ким складено протокол, дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину; його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, які підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікацію злочину за статтею КК. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд (ч. 3 ст. 426).

Порівнюючи ч. 3 ст. 426 із статтями 131, 132, 223 КПК, неважко помітити, що вони мають багато спільних по суті положень. Тому протокол про обставини вчиненого злочину поєднує у собі властивості постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку, що дозволило Верховному Суду України зажадати від судів, які розглядають кримінальні справи, що розслідуються у протокольній формі, викладати формулювання обвинувачення у постановах про порушення кримінальної справи і віддання до суду так, щоб наперед не вирішити питання про винність правопорушника (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 червня 1986 року № 6 "Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів”1.

Протокол про обставини вчиненого злочину затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка у протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника.

Зрозуміло, що правопорушник може заявити клопотання про доповнення матеріалів досудової підготовки до порушення кримінальної справи. Обґрунтовані клопотання підлягають задоволенню, а у задоволенні клопотання, що не має відношення до злочину, який розслідується, особа, що провадить досудову підготовку, відмовляє.

Після ознайомлення правопорушника з протоколом він направляється до суду з санкції прокурора або його заступника.