§ 3. Порушення і досудове розслідування справ про суспільно небезпечні дії душевнохворих

Кримінальна справа про суспільно небезпечні дії душевнохворих порушується за загальними правилами, що передбачені главою 8 КПК. Закон встановлює для даної категорії справ деякі особливості досудового слідства (ст. 417 КПК). Ці особливості стосуються як предмета доказування, так і порядку попереднього слідства.

У процесі провадження попереднього слідства повинні бути виявлені: 1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння; 2) вчинення суспільно небезпечного діяння даною особою; 3) наявність у особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, душевної хвороби в минулому, ступінь і характер душевної хвороби в момент вчинення суспільно небезпечного діяння і до часу розслідування справи; 4) поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, як до його вчинення, так і після цього; 5) характер і розмір шкоди, заподіяної небезпечним діянням.

Всі названі обставини встановлюються за допомогою загальних засобів доказування. Однак для даної категорії справ обов'язковим є проведення судово-психіатричної експертизи. Експерт, зокрема, повинен відповісти на питання про наявність чи відсутність у даної особи душевного захворювання, його характер, сутність захворювання тощо.

У ході досудового слідства душевнохвора особа не притягується як обвинувачений. Допит душевнохворого, а також його участь у провадженні окремих слідчих дій може мати місце в процесі слідства, вирішуватися слідчим кожного разу з урахуванням стану здоров'я душевнохворого і об'єктивної необхідності у проведенні такого допиту.

Наявність психічного захворювання не дозволяє особі, щодо якої здійснюється провадження у справі, самій реалізувати право на захист. Тому закон встановлює обов'язкову участь захисника у провадженні по даній категорії справ і відмова від захисника не може бути прийнята (ст. 46 КПК). При цьому захисник повинен допускатися до участі в справі з моменту встановлення слідчим факту психічного захворювання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Провадження в справі може завершитися прийняттям одного з двох видів рішення, яке втілюється слідчим у форму постанови: 1) про закриття справи провадженням, якщо за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння і за своїм психічним станом особа, яка вчинила це діяння в стані неосудності, не являє небезпеки для суспільства; 2) про направлення справи до суду, якщо встановлено підставу для застосування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, примусових заходів медичного характеру.

Незалежно від того, яке з двох рішень прийняв слідчий, особа, яка страждає на душевну хворобу, не знайомиться з матеріалами справи. Таке право надано її захиснику.

У постанові про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені всі обставини, що підтверджують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, дані, які підтверджують наявність у цієї особи душевного захворювання, а також підстави для застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Ця постанова разом зі справою направляється прокурору.

Після вивчення матеріалів слідчого провадження прокурор приймає одне з таких рішень: 1) затверджує постанову і направляє справу до суду; 2) повертає справу на додаткове слідство у випадках, коли встановлено її неповноту або однобічність; 3) закриває провадження в справі при відсутності підстави для застосування примусових заходів медичного характеру (статті 417, 418 КПК).

Після прийняття рішення про необхідність застосування до душевнохворого примусових заходів медичного характеру прокурор направляє справу до суду першої інстанції з дотриманням загальних правил підсудності.