Розділ 23

Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру

§ 1. Поняття примусових заходів медичного характеру та їх види

Кримінальній відповідальності не підлягає особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню (ст. 12 КК).

Примусове лікування вищевказаних осіб проводиться за рішенням суду у певних лікувальних закладах. Воно здійснюється як в інтересах безпеки всього суспільства, так і в інтересах цих осіб.

Особливість таких примусових заходів полягає в тому, що вони переслідують мету виключення можливості вчинення подібних суспільно небезпечних діянь, позбавлені елементів покарання і застосовуються до душевнохворих з метою не їх виправлення або перевиховання, а лікування.

За чинним законодавством до душевнохворого може бути застосовано один з таких примусових заходів медичного характеру: 1) поміщення в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом; 2) поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом; 3) поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.

Вид примусових заходів медичного характеру визначається судом індивідуально щодо кожного душевнохворого з урахуванням характеру душевної хвороби даної особи і ступеня суспільної небезпеки вчиненого ним діяння.

Відповідно до ст. 13 КК примусове лікування в психіатричній лікарні загального типу може бути застосовано судом щодо душевнохворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання в лікарні і лікування в примусовому порядку. Поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом може бути застосовано судом щодо душевнохворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не зв'язане з посяганням на життя громадян, і за психічним станом не являє загрози для оточуючих, але потребує тримання в лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду. В психіатричну лікарню з суворим наглядом може бути поміщений душевнохворий, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння являє особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання в лікарні і лікування в умовах суворого нагляду.

Осіб, поміщених у психіатричні лікарні з посиленим або суворим наглядом, тримають в умовах, що виключають можливість вчинення ними нового суспільно небезпечного діяння.

Якщо не буде визнано необхідним застосування до душевнохворого примусових заходів медичного характеру, а так само в разі припинення застосування таких заходів суд може передати його на опікування родичам чи опікунам при обов'язковому лікарському нагляді.