§ 4. Порядок вирішення судом питань, що виникають у стадії виконання вироку

Всі питання, що виникають у стадії виконання вироку, розглядаються: а) судами, які постановили вирок (статті 404, 405 КПК); б) судами за місцем роботи засуджених (статті 407, 4081 КПК); в) судами за місцем проживання засуджених (статті 4082, 414, 4141 КПК); г) судами за місцем затримання засудженого (ст. 4091 КПК); ґ) судами за місцем виконання вироку (ст. 410 КПК); д) судом, у провадженні якого знаходиться справа (ст. 4101 КПК); е) судами за місцем знаходження виправно-трудової колонії або спеціального медичного закладу (ст. 411 КПК).

Приводом для розгляду питань, які виникають у стадії виконання вироку, є: 1) заява засудженого, його захисника чи законного представника; 2) відповідний висновок медичної комісії; 3) подання адміністрації, до компетенції якої входить виконання вироку, погоджене із спостережною комісією або з комісією у справах неповнолітніх при органах місцевого самоврядування; 4) клопотання громадської організації або трудового колективу за місцем роботи або проживання засудженого, особи, яку взяли на поруки, або особи, яка відбула покарання; 5) розсуд суду, що виніс вирок.

Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора. У більшості випадків в Україні допускається одноособова форма розгляду матеріалів. Однак ст. 413 КПК передбачає випадки розгляду питання про застосування покарання за наявності декількох вироків тільки у колегіальному складі. Судовий розгляд відбувається, за винятком випадків, встановлених ст. 20 КПК, у відкритому засіданні. Участь прокурора за загальним правилом є обов'язковою. Оскільки ж засуджений навіть після набрання вироком законної сили не втрачає права на захист своїх інтересів, він за рішенням суду може брати участь у розгляді цих матеріалів як сам, так і з своїм захисником.

При вирішенні питання про виконання вироку у частині цивільного позову викликаються, в разі необхідності, цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб у судове засідання не перешкоджає розглядові справи.

При вирішенні питання про звільнення засудженого від відбуття покарання в зв'язку з хворобою обов'язкова присутність представника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого (ч. 3 ст. 411 КПК).

При розгляді питань про умовно-дострокове звільнення, про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, про умовне звільнення з місць позбавлення волі, про направлення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, у місця позбавлення волі, у разі їх ухилення від виконання вироку або самовільного виїзду за межі адміністративного району за місцем їх роботи, про заміну тюремного ув'язнення позбавленням волі у виправно-трудовій колонії і позбавлення волі у виправно-трудовій колонії тюремним ув'язненням викликається представник адміністрації виправно-трудової установи, яка виконує вирок. Якщо справа розглядається за поданням адміністрації виправно-трудової установи, погодженим з спостереженою комісією або комісією у справах неповнолітніх, суд зобов'язаний повідомити ці комісії про час і місце розгляду відповідного подання.

Розгляд судом справи в стадії виконання вироку починається доповіддю головуючого, який стисло викладає зміст вироку та інших рішень, наявних у справі, повідомляє про осіб, які беруть участь у справі, за чиїм поданням, клопотанням заявою або скаргою розглядається справа, та яке питання підлягає розгляду. Після доповіді головуючого заслуховують пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, і думку прокурора. Потім суд виходить у нарадчу кімнату для винесення постанови.

Постановою суду відповідне подання, клопотання, заява чи скарга можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні відмовляється, або вони залишаються без розгляду. Так, якщо на момент розгляду справи судом засуджений не відбув встановлену законом частину призначеного йому строку покарання, суд не може тільки на цій підставі відмовити у заміні тюремного ув'язнення позбавленням волі у виправно-трудовій колонії або умовно-достроковому звільненні. Така відмова позбавила б відповідні органи права звернутися до суду з цим же клопотанням повторно протягом строку, встановленого законом. Тому в подібних випадках суд зобов'язаний винести ухвалу про залишення подання без розгляду.

Постанова суду про умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, про умовно-дострокове звільнення і про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, про направлення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в місця позбавлення волі відповідно до вироку при ухиленні їх від роботи, про заміну одного виду позбавлення волі іншим, про заміну штрафу і виправних робіт іншими мірами покарання оскарженню не підлягають, але можуть бути опротестовані прокурором у порядку судового нагляду. Принесення протесту прокурором припиняє їх виконання. КПК передбачає оскарження лише постанови у питанні про включення строку відбуття виправно-трудових робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу (ч. 5 ст. 4141 КПК).