§ 6. Зміст і форма вироку

Кримінально-процесуальний закон докладно регламентує зміст і форму вироку. Тільки правильний за суттю і формою вирок є переконливим.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” звернув увагу суддів на те, що "вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321–339 КПК.

Зважаючи на те, що наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості, судді повинні постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду”1.

Вирок повинен складатися з трьох частин: вступної, мотивувальної і резолютивної.

У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України. Далі зазначається назва суду, який виносить вирок; місце і час постановлення вироку; склад суду; секретар; учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я, по батькові підсудного та інші відомості про його особу, які мають значення для справи; кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний (ст. 333 КПК). Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, відомості про особу підсудного, які повинні бути вказані у вступній частині вироку, крім тих, що зазначені у ст. 333 КПК, зокрема, включають: місце роботи чи навчання, громадянство, участь у Великій Вітчизняній війні, інвалідність, нагороди, дані про непогашену та незняту судимість2.

Мотивувальна і резолютивна частини обвинувального вироку відрізняються за своїм змістом від відповідних частин виправдувального вироку.

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити опис злочинного діяння, яке суд визнав доведеним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, характеру вини, мотивів і наслідків злочину; докази, на яких ґрунтуються висновки суду, і мотиви, з яких суд відкинув інші докази; вказівки на обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винного. Якщо суд визнав в якійсь частині обвинувачення недоведеним, у вироку повинні бути зазначені підстави для цього. В мотивувальній частині вироку суд зобов'язаний також навести мотиви зміни обвинувачення, якщо такі зміни мали місце. Разом з тим у всіх випадках повинні бути наведені мотиви прийнятої судом кваліфікації злочину. Якщо суд, визнавши підсудного винним, звільняє його від покарання, він повинен зазначити, на яких підставах він визнав це за необхідне.

Якщо суд призначає умовне засудження або покарання нижче нижчої межі, передбаченої у відповідній статті КК, він також повинен це відповідно мотивувати. Якщо суд вирішить визнати підсудного особливо небезпечним рецидивістом, він повинен у мотивувальній частині вироку навести підстави для такого рішення, як і підстави для застосування до засудженого відповідного виду виправно-трудової установи або тюремного ув'язнення. При наявності клопотання громадських організацій або трудових колективів про умовне засудження і передачу їм підсудного для перевиховання й виправлення суд зобов'язаний вказати мотиви задоволення або відхилення цих клопотань.

У мотивувальній частині виправдувального вироку викладається суть обвинувачення, за яким обвинуваченого було віддано до суду; обставини справи, встановлені судом; докази, що стали підставою для виправдання підсудного, з зазначенням мотивів, які пояснюють, чому суд відкинув докази, на яких ґрунтувалося обвинувачення.

У мотивувальній частині і обвинувального, і виправдувального вироку повинні міститися належно мотивовані рішення суду щодо цивільного позову або відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином (ст. 334 КПК).

У резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути вказані прізвище, ім'я та по батькові підсудного; рішення про визнання його винним; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; вид і розмір покарання, призначеного підсудному за кожний злочин, визнаний доведеним; остаточна міра покарання, що підлягає відбуванню; вид виправно-трудової або виправно-виховної установи, в якій повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі; тривалість іспитового строку і на кого покладено обов'язок нагляду за засудженим у разі, якщо застосовано умовне засудження; рішення про початок строку відбування покарання, а також зарахування попереднього ув'язнення до строку покарання, якщо підсудний до суду тримався під вартою; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили; рішення про судові витрати і про речові докази. Якщо суд визнав підсудного особливо небезпечним рецидивістом, про це також зазначається в резолютивній частині вироку.

У необхідних випадках в резолютивній частині обвинувального вироку викладається рішення суду про звернення до Президента України з поданням про позбавлення засудженого військового або спеціального звання, почесного звання або державної нагороди України. Разом з тим, оскільки Кримінальним кодексом України не передбачено позбавлення осіб державних нагород колишнього Союзу РСР, суд не вправі приймати таке рішення1.

У резолютивній частині виправдувального вироку повинні міститися прізвище, ім'я та по батькові виправданого; рішення суду про виправдання підсудного; вказівка про скасування запобіжного заходу, якщо його було обрано, про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, рішення про речові докази і судові витрати; вказівка про порядок та строк принесення на нього касаційного подання або касаційного оскарження (ст. 335 КПК).