§ 5. Розв'язання цивільного позову у вироку

Розв'язання цивільного позову залежить насамперед від характеру (виду) вироку, що постановляється. Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, зодовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 328 КПК). Суд задовольняє цивільний позов лише при умові, що злочином, який вчинив підсудний, потерпілому завдано майнової шкоди.

КПК України, на відміну від КПК Російської Федерації, не передбачає можливості при обвинувальному вироку задоволення позову передачею питання про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, на розгляд у порядку цивільного судочинства. Тому, якщо суд, постановляючи обвинувальний вирок, визнає доведеною підставу позову, то в цьому ж вироку повинно бути остаточно розв'язане і питання про розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Внаслідок принципу публічності суд зобов'язаний виявити активність та ініціативу у вжитті заходів для відшкодування майнової шкоди, що заподіяна злочином. Тому, якщо цивільний позов не було пред'явлено, а з обставин справи видно, що злочином заподіяна матеріальна шкода і необхідно в зв'язку з цим забезпечити охорону інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть захистити свої права, суд зобов'язаний при постановленні вироку з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином (ч. 3 ст. 29 КПК).

При задоволенні цивільного позову суд може винести ухвалу (постанову) про вжиття заходів до забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.

У практиці іноді виникає питання про долю цивільного позову у випадках, коли кримінальна справа закривається в стадії судового розгляду. Закриття кримінальної справи в разі смерті підсудного або недосягнення ним віку кримінальної відповідальності не позбавляє позивача права домагатися відшкодування заподіяного йому матеріального збитку, оскільки цивільна відповідальність може бути покладена на спадкоємців померлого, а також на батьків і опікунів неповнолітнього. Оскільки, закриваючи справу, суд не вирішує питання про винність підсудного, то він повинен залишити цивільний позов без розгляду. Це стосується і випадків закриття справ приватного обвинувачення за примиренням потерпілого з обвинуваченим.

При постановленні виправдувального вироку цивільний позов вирішується залежно від того, на яких підставах підсудного виправдано.

Коли виправдувальний вирок винесено через недоведення події злочину або через недоведення участі підсудного у вчиненні злочину, суд відмовляє в позові, оскільки не доведена сама підстава цього позову (ч. 2 ст. 328 КПК). В разі відмови в цивільному позові цей позов не може бути пред'явлений повторно в порядку цивільного судочинства, бо вирок суду, що набрав законної сили, в питанні про подію злочину і участь у ньому підсудного є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої відбувся вирок (ст. 31 КПК).

Якщо виправдувальний вирок постановлений через відсутність у діях підсудного складу злочину, суд повинен залишити позов без розгляду (ч. 3 ст. 328 КПК). Однак виправдання підсудного за відсутністю в його діях складу злочину не виключає обов'язку відшкодувати завданий його діями майновий збиток. Залишення цивільного позову без розгляду не позбавляє позивача права пред'явити позов у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 28 КПК).