§ 2. Порядок постановлення вироку

Враховуючи значення вироку як найважливішого акта правосуддя, закон докладно регламентує порядок його постановлення (статті 321, 322, 325, 332, 339 КПК).

Судді постановляють вирок в окремому приміщенні — нарадчій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду у цій справі. Присутність у нарадчій кімнаті будь-яких інших осіб не допускається. Судді не мають права розголошувати судження, висловлені під час наради.

Встановлена законом вимога дотримання таємниці наради суддів захищає їх при постановленні вироків від сторонніх впливів, забезпечує незалежність, створює необхідні умови для спокійного і ділового обговорення ними всіх питань справи. Додержання таємниці наради суддів настільки важливе для правильного вирішення справи і підтримання авторитету суду, що закон розглядає порушення цієї вимоги як безумовну підставу для скасування вироку (ст. 370 КПК). Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 грудня 1985 року № 11 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” роз'яснив, що під недотриманням таємниці наради суддів потрібно розуміти складання вироку або його частини поза нарадчою кімнатою; не пов'язане з відпочинком залишення нарадчої кімнати одним або всіма суддями; перебування у нарадчій кімнаті під час наради суддів сторонніх осіб; розголошення висловлюваних у нарадчій кімнаті міркувань1.

Постановленню вироку передує нарада суддів під керівництвом головуючого. Головуючий ставить перед судом питання, що підлягають вирішенню у вироку. При цьому кожне питання повинно бути поставлене в такій формі, щоб на нього можна було дати або позитивну, або негативну відповідь. Всі питання вирішуються простою більшістю голосів. Ніхто із суддів не вправі утриматися від голосування. Головуючий голосує останнім. Ця вимога закону спрямована на забезпечення самостійності кожного з суддів, повної свободи їх суджень і висловлення ними своєї думки по справі.

Суддя, який залишився в меншості, вправі викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає. Доводи, викладені суддею в окремій думці, можуть мати значення при перевірці законності й обґрунтованості вироку в касаційному порядку. Якщо ж кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок набрав законної сили, окрема думка разом із справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про перегляд вироку в порядку судового нагляду.

Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні. Підписують вирок всі судді, в тому числі і той, який має окрему думку.

Якщо під час обговорення вироку в нарадчій кімнаті суд визнає необхідним з'ясувати будь-яку обставину, що має значення для справи і залишилася нез'ясованою на судовому слідстві, то він відновлює судове слідство, про що виносить ухвалу, а суддя — постанову, яка оголошується після повернення до залу судового засідання.

Після закінчення відновленого слідства суд знову відкриває судові дебати, заслуховує останнє слово підсудного і виходить до нарадчої кімнати для постановлення вироку, або, якщо дослідження цих обставин у суді виявилося неможливим, для винесення ухвали (а суддя —