§ 3. Судові дебати та останнє слово підсудного

   Судові дебати являють собою частину судового розгляду, у якій обвинувачення і захист, полемізуючи, дають оцінку дослідженим у судовому розгляді доказам, висуваючи аргументи на підтвердження своєї позиції. Дебати складаються з промов прокурора, громадського обвинувача, потерпілого і його представника у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, а також у справах, у яких прокурор або громадський обвинувач не беруть участі, — цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, громадського захисника, захисника, а при його відсутності — самого підсудного (ч. 2 ст. 318 КПК). Учасники судових дебатів висловлюють думки щодо доведеності або недоведеності злочину, кваліфікації злочину, наявності обставин, що обтяжують або пом'якшують винність підсудного, міри покарання підсудному, а також з усіх інших питань, які підлягають вирішенню у судовому розгляді.

Принцип змагальності у цій частині судового розгляду одержує найбільш повне виявлення. Особи, які виступають у судових дебатах, по-різному інтерпретують як окремі дослідженні у судовому розгляді справи докази, так і їх сукупність, залежно від позиції (обвинувачення або захисту), яку вони займають.

Суд, вислуховуючи ці думки, може "перевірити на міцність” внутрішні переконання, які сформувались у нього, відповідно скорегувати їх і у кінцевому підсумку прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі її обставини.

Відповідно до ст. 318 КПК не всі учасники судового розгляду беруть участь у судових дебатах і не для всіх учасників судових дебатів виступ є обов'язком.

Стаття 318 КПК окреслює коло учасників судових дебатів. При цьому прокурор і захисник зобов'язані брати участь у судових дебатах. Перший — згідно з покладеним на нього обов'язком доказування обставин вчиненого злочину і обґрунтування винності осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності. Захисник підсудного зобов'язаний використати всі передбачені законом засоби захисту його прав і законних інтересів. Одним з найдійовіших засобів захисту є промова захисника у судових дебатах. Якщо у судовому розгляді беруть участь представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача і вони допускаються до участі у судових дебатах, то і вони повинні використати всі передбачені законом засоби для захисту прав і законних інтересів тих, кого вони представляють.

Прокурор і захисник беруть участь у судових дебатах, реалізуючи в них свої повноваження і виконуючи покладений законом обов'язок. На відміну від цих учасників судових дебатів, а також громадського обвинувача і громадського захисника, також зобов'язаних виступати у судових дебатах, цивільний позивач, цивільний відповідач, підсудний та потерпілий мають право брати у них участь.

Цивільний позивач і цивільний відповідач при виявленні бажання, а також їх представники виступають у судових дебатах до виступу прокурора, захисника, громадського обвинувача і громадського захисника. Що стосується потерпілого, його представника і підсудного, то вони беруть участь у судових дебатах за таких умов. Потерпілий і його захисник — у справах, вказаних у ч. 1 ст. 27 КПК, а також у справах, у яких прокурор або громадський обвинувач участі не беруть. Підсудний — за відсутності захисника (ч. 2 ст. 318 КПК).

Конституція України і постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” дають підстави стверджувати, що потерпілий і його представник, а також підсудний можуть брати участь у судових дебатах незалежно від участі у них прокурора, громадського обвинувача і захисника1. Стаття 55 Конституції України закріплює право громадянина на судовий захист своїх прав і свобод. Причому кожний має право захищати свої права як самостійно, так і звертатися за юридичною допомогою, вільно обираючи захисника своїх прав (ст. 59 Конституції України).

Конституційні положення про законність судочинства і рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції України) зобов'язують суд забезпечити всім рівні можливості щодо подання і дослідження доказів, заяви клопотань, здійснення інших процесуальних прав.

Процесуальне право участі у судових дебатах є конкретизацією конституційного права потерпілого і підсудного на судовий захист. Виходячи з рівності можливостей у здійсненні процесуальних прав, їх реалізацію не можна ставити в залежність від участі прокурора, громадського обвинувача і захисника у судових дебатах, де прокурор, підтримуючи державне обвинувачення, виступає з позиції охорони інтересів насамперед держави і суспільства в цілому. Інтереси ж потерпілого не обов'язково цілком збігаються з інтересами державними і суспільними. Позбавлення потерпілого права виступу у судових дебатах суттєво звужує його конституційні права, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції України).

Не можна позбавляти підсудного і права, виступивши у судових дебатах, дати оцінку дослідженим у судовому слідстві доказам і висловити своє ставлення до доведеності або недоведеності обвинувачення. Підсудний, який бере участь у судових дебатах, може істотно доповнити доводи захисника.

Виходячи з викладеного, суду у судових дебатах слід зважати на п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя”, застосовуючи безпосередньо конституційні норми, у зв'язку з тим, що положення ч. 1 ст. 318 КПК, які визначають порядок участі потерпілого, його представника і підсудного у судових дебатах, суперечать Конституції України1.

З позиції процесуальної економії право на участь у судових дебатах потерпілого, його представника і підсудного при участі у них прокурора, громадського обвинувача і захисника не затягує судового розгляду. Зрозуміло, що вони будуть виступати у дебатах тільки тоді, коли прокурор, громадський обвинувач і захисник не повною мірою врахували їх права і законні інтереси або висловили не всі можливі аргументи на їх захист у своїх промовах.

Порядок судових дебатів повинен створити сприятливі умови для відстоювання своїх позицій, захисту прав і законних інтересів усіх учасників.

Першими у судових дебатах виступають суб'єкти, які здійснюють функцію обвинувачення. До них належать: прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач та їх представники. Потім слово надається суб'єктам функції захисту: цивільному відповідачу і його представнику, захиснику і підсудному. Суб'єкти функції обвинувачення висувають і підтримують обвинувальний тезис і виступають першими, оскільки тезис повинен бути оголошений і логічно обґрунтований. Тому суб'єкти захисту і виступають після суб'єктів обвинувачення.

Першим з обвинувальною промовою у судових дебатах виступає прокурор. Стаття 121 Конституції України покладає на прокурора обов'язок підтримувати державне обвинувачення в суді. Виходячи з цього, при відданні особи до суду слід у всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов'язковою, на підставі п. 1 ст. 253 КПК участь у судовому засіданні прокурора1.

Отже, прокурор підтримує обвинувачення в суді у всіх справах публічного обвинувачення. Після прокурора виступає цивільний обвинувач, цивільний відповідач і його представник. Коли у судовому розгляді бере участь кілька цивільних обвинувачів, цивільних відповідачів або їх представників, то послідовність виступів у дебатах встановлюється за їх згодою. Якщо суб'єктам обвинувачення не вдається дійти згоди, то порядок їх виступів у судових дебатах визначає суд.

Суб'єкти захисту виступають у судових дебатах у такій послідовності: цивільний відповідач, його представник, громадський захисник, захисник і підсудний. Якщо участь у судовому розгляді беруть одночасно кілька суб'єктів захисту, послідовність їх виступів у судових дебатах визначається правилами, що застосовуються до суб'єктів обвинувачення.

Промова прокурора. У суді прокурор підтримує державне обвинувачення. Відповідно до виконання цієї функції структурована і його промова. Вона складається з таких частин: 1) характеристика суспільної небезпечності злочину і особи, яка його вчинила; 2) аналіз фактичних обставин справи, які встановлені судовим слідством; 3) обґрунтування юридичної кваліфікації злочину і міри покарання підсудного. Промова прокурора повинна бути конкретною, логічною, доступною і переконливою для осіб, присутніх у залі суду.

Основним обов'язком прокурора є доказування висунутого обвинувачення. Для цього прокурор аналізує досліджені у судовому слідстві докази, обґрунтовуючи їх сукупністю винність підсудного у вчиненні злочину. Він також зобов'язаний вказати, які з досліджених версій, на його погляд, не одержали підтвердження і чому.

Логікою своєї промови прокурор повинен намагатися переконати суд у доведеності висунутого підсудному обвинувачення.

Даючи юридичну кваліфікацію вчиненому підсудним злочину, прокурор наводить аргументи, що вказують на конкретний склад злочину, який інкримінується підсудному.

Обґрунтовуючи необхідність застосування до підсудного кримінального покарання, прокурор посилається на наявні у справі дані про особистість підсудного, обставини, що пом'якшують або обтяжують його провину, які суду необхідно врахувати для встановлення міри покарання.

Висловлюючи свою думку про міру покарання, прокурор, як правило, повинен вказувати вид і конкретну міру покарання, а не обмежуватися обґрунтуванням доцільності більш чи менш суворого покарання для даного випадку.

В обвинувальній промові прокурор аналізує також причини й умови, які сприяли вчиненню злочину.

Промови громадського обвинувача і громадського захисника. Ці учасники судових дебатів виступають від імені трудового колективу, який направив їх до суду, і зобов'язані повідомити його думку про вчинене підсудним. Громадський обвинувач і захисник можуть аналізувати досліджені у судовому слідстві докази, висловлювати свою думку про міру покарання і матеріальний кримінальний закон, який підлягає застосуванню у даному випадку, однак, на відміну від державного обвинувача і захисника, їх обов'язок — доведення до відома суду думки колективу працівників. Тому громадський обвинувач і громадський захисник приділяють особливу увагу характеристиці особи підсудного, висловлюють думку про міру покарання.

Промова потерпілого. Якщо потерпілий підтримує обвинувачення у справах, передбачених ч. 1 ст. 27 КПК, то зміст його промови збігається з промовою державного обвинувача. У справах публічного обвинувачення потерпілий у своїй промові може проаналізувати докази, які не були достатньо висвітлені у промові прокурора, а також доповнити аргументи державного обвинувача, які підтверджують винність підсудного.

Якщо потерпілий є недієздатним або неповнолітнім, то з промовою у судових дебатах вправі виступити його законний представник (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1978 року № 8 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів”1.

Промови цивільного обвинувача і цивільного відповідача. Ці особи беруть участь у судових дебатах з метою обґрунтування своєї позиції щодо цивільного позову, який розглядається разом з кримінальною справою.

Цивільний позивач доводить наявність безпосереднього причинного зв'язку між злочинними діяннями підсудного і заподіяною йому, цивільному позивачу, шкоди у певному розмірі.

Цивільний відповідач, навпаки, прагне довести відсутність безпосереднього зв'язку між діяннями підсудного і заподіяною шкодою, той факт, що підсудний не вчиняв діяння, яке йому інкримінується, менший розмір шкоди, ніж вказаний цивільним позивачем, відсутність законного обов'язку нести цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Промова захисника. Захисник зобов'язаний використати всі зазначені у законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що виправдовують підсудного або пом'якшують чи виключають його відповідальність (ч. 1 ст. 48 КПК). Виходячи з цієї загальної вимоги, метою промови захисника повинно бути спростування обвинувального тезису прокурора та аргументів, які підтверджують цей тезис повністю або частково; обґрунтування необхідності зміни кваліфікації злочину на статтю КК з більш м'якою санкцією; посилання на обставини, що пом'якшують відповідальність підсудного і дозволяють призначити йому менш суворе покарання.

Позиція захисника повинна відзначатись чіткістю і однозначністю, що свідчить про його переконаність у вірності лінії захисту. Недопустимо одночасно рекомендувати виправдати підсудного або, у разі визнання його винним, винести йому мінімальну міру покарання. Альтернатива може бути розцінена як уразливість позиції захисту.

Обґрунтовуючи недоведеність обвинувачення, яке інкримінується підсудному, захисник може або спростувати доводи прокурора, або обмежитись демонстрацією сумнівності і недоброякісності доказів, які були покладені в основу обвинувачення, викликавши у суду і учасників судового розгляду сумнів щодо винності підсудного. Виходячи з принципу презумпції невинності, якщо ці сумніви не можуть бути усунуті, вони тлумачаться на користь підсудного.

Обираючи лінію захисту, захисник обговорює її з підсудним. Здійснюючи обов'язки по захисту, захисник не зв'язаний з позицією підсудного. Однак при запереченні підсудним своєї вини він повинен дотримуватися цієї позиції і не може пропонувати змінити кваліфікацію діяння підсудного або призначити йому більш м'яке покарання.

Захисник ні в якому разі не може відмовитись від прийнятого на себе захисту підсудного. Тому у промові захисника недопустимі висловлювання, що підтверджують винність підсудного.

Промова підсудного. Підсудний на будь-якому етапі судового розгляду, відповідно до ст. 46 КПК, може відмовитись від захисника і захищатися самостійно.

Виступаючи у судових дебатах, підсудний має право висловлювати свою думку з будь-якого питання, яке розв'язується судом. Разом з цим слід пам'ятати, що участь підсудного у судових дебатах — це його право, а не обов'язок.

Репліки. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками (ч. 5 ст. 318 КПК). Репліка являє собою заперечення на ту чи іншу заяву учасника судових дебатів. Репліки використовуються як засоби, що дозволяють звернути увагу суду на перекручення і неточності, які допущені у промовах на судових дебатах.

Право на репліку мають усі учасники судових дебатів. Зміст реплік визначається ними самостійно. Право останньої репліки належить захисникові й підсудному.

Останнє слово підсудного. Після судових дебатів головуючий надає останнє слово підсудному (ч. 1 ст. 319 КПК).

В останньому слові підсудний має можливість висловити своє ставлення до інкримінованого йому злочину, пояснити мотиви його вчинення, просити суд призначити більш м'яке покарання. Не виключені заперечення підсудним в останньому слові своєї вини.

Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом, інакше буде порушено його право на захист.

В останньому слові підсудний може переконати суд у своєму щиросердному розкаянні, що впливає на міру покарання.

Промова останнього слова — право, а не обов'язок підсудного. Тому він може відмовитися від його використання. Однак відмова від останнього слова повинна бути лише добровільною. Недопустимо пропонувати підсудному відмовитись від останнього слова, так само як і ставити йому запитання під час останнього слова.

Головуючий вправі зупинити підсудного, якщо він допускає образи на адресу суду чи учасників судового розгляду або говорить про обставини, що явно не мають відношення до справи.

Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі засідання (ст. 320 КПК).