§ 2. Судове слідство

   Судове слідство — етап судового розгляду, в якому суд і учасники судового розгляду при реалізації принципів кримінального процесу досліджують зібрані по справі докази для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину.

Всебічно, повно і об'єктивно проведене судове слідство забезпечує постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Судове слідство не повторює слідства досудового. Версія обвинувачення і висновки обвинувального висновку для суду мають імовірний попередній характер. Суд є самостійним у висуванні версій і дослідженні доказів. Тому він може досліджувати версії, які досудове слідство визнало такими, що не підтверджуються, або версії, що зовсім не висувались.

Суд вправі піддавати повторному дослідженню обставини, які досудове слідство визнало неістотними і такими, що не мають відношення до справи. Внаслідок цього суд може прийти до іншого висновку, ніж слідчий і прокурор. Також не виключена можливість визнання судом несуттєвим того, що попереднє слідство вважало істотним.

Крім цього, предметом розгляду судовим слідством можуть ставати докази, відхилені досудовим слідством як недостовірні, і суд може визнати ці докази достовірними, що дозволяє покласти їх в основу вироку.

Таким чином, перед судовим слідством стоять власні завдання; законом передбачена особлива форма його проведення в умовах гласності, усності, безпосередності і безперервності дослідження доказів; воно провадиться під керівництвом суду при активній участі суб'єктів обвинувачення і захисту і не є повторенням досудового слідства.

Стаття 66 КПК дозволяє суду провадити будь-які слідчі дії. Однак через специфіку умов, в яких проходить судовий розгляд, проводити в ньому деякі процесуальні дії неможливо, зокрема дії, що пов'язані з пошуком: обшук, виїмку, ревізію, розшук інших свідків, відшукання документів, речових доказів та ін. (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 року № 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”1). За змістом ст. 309 КПК впізнання особи або предмета в судовому засіданні може проводитися лише в тому разі, коли ця слідча дія органами розслідування не виконувалася (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року № 11 "Про додержання судами процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”2).

Основними судовими діями у судовому слідстві є: допит підсудного, потерпілого і свідків, проведення експертизи, огляд речових доказів, огляд і оголошення документів, огляд місця події.

Судове слідство починається з оголошення обвинувального висновку. Якщо обвинувальний висновок був змінений, то оголошується і ухвала розпорядчого засідання суду чи постанова про це, а у справах, вказаних у ч. 1 ст. 27 КПК, судове слідство починається з оголошення заяви потерпілого. По справах, які розслідуються у порядку, передбаченому главою 35 КПК, зачитується постанова судді про порушення кримінальної справи і віддання правопорушника до суду.

Якщо по справі заявлено цивільний позов, то підлягає оголошенню і позовна заява.

Закон не вказує, хто персонально повинен зачитувати обвинувальний висновок. На практиці це робить секретар судового засідання. Однак така практика створює помилкове враження про обвинувальний характер діяльності суду. Тому доцільно покласти такий обов'язок на прокурора, який бере участь у судовому розгляді, підтримує державне обвинувачення і виконує обвинувальну функцію.

Цілком природно оголошення секретарем судового засідання ухвали розпорядчого засідання суду або постанови, яка змінює обвинувальний висновок, а також ухвали суду або постанови судді про порушення кримінальної справи і віддання правопорушника до суду у справах про злочини, перелічені у ст. 425 КПК.

У справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) свою заяву може зачитувати сам потерпілий, а позовну заяву — цивільний позивач.

Після оголошення обвинувальних документів, перелічених у ст. 297 КПК, головуючий роз'яснює підсудному, а якщо їх декілька, то кожному з них, суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле обвинувачення, чи визнає підсудний себе винним.

Обвинувачення повинно бути роз'яснене у формі, доступній для підсудного.

Відповідаючи на запитання про визнання себе винним, підсудний, з дозволу головуючого, може аргументувати свою відповідь.

Підсудному роз'яснюється право давати показання.

Якщо у справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони позов. Далі обговорюється порядок дослідження доказів. Головуючий з'ясовує думку учасників судового розгляду про те, в якій послідовності належить допитувати підсудних, потерпілих, свідків, експертів і провадити дослідження інших доказів (ч. 1 ст. 299 КПК).

Закон заздалегідь не встановлює імперативну послідовність дослідження доказів у судовому слідстві. Це і неможливо, враховуючи специфіку кожної справи, яка стає предметом судового розгляду. Тому суд, що вислухав думку учасників судового розгляду, встановлює порядок дослідження справи своєю ухвалою, а суддя — постановою, яка заноситься до протоколу (ч. 2 ст. 299 КПК). Однак у будь-який момент судового слідства суд може змінити порядок, про що виносить відповідне рішення.

Встановлюючи черговість дослідження доказів, суд враховує ставлення підсудного до обвинувачення, його бажання давати показання, повноту показань свідків, які вони робили на попередньому слідстві, кількість злочинних епізодів та ін.

Найбільш часто першим допитується підсудний, якщо він бажає дати показання, потім потерпілий, свідки і досліджуються інші докази. Якщо підсудних декілька, то першим допитується той, хто визнає себе винним і дає найбільш повні показання про обставини вчиненого злочину і роль кожного з інших підсудних у його вчиненні.

При вчиненні багатоепізодного злочину або кількох злочинів також доцільно першим допитувати підсудного, який продемонстрував на попередньому слідстві найкращу поінформованість про діяльність своїх співучасників.

Відповідно до ст. 308 КПК потерпілий допитується перед допитом свідків, якщо, звичайно, він згоден давати показання. На відміну від свідків потерпілий є присутнім у залі протягом всього судового розгляду і бере участь у дослідженні всіх доказів, у тому числі і допиті свідків, що сприяє захисту його прав і законних інтересів.

Послідовність допиту свідків встановлюється залежно від повноти і значущості їх показань.

Вказані міркування і визначають послідовність дослідження інших доказів і порядок провадження судових дій з метою одержання нових доказів.

Допит підсудного. Підсудний — особа найбільш поінформована про обставини вчиненого злочину, тому саме він може дати вичерпну інформацію. Крім цього, право дачі показань є дійовим засобом захисту від обвинувачення, про що головуючий зобов'язаний роз'яснити підсудному. підсудний може як скористатися цим правом, так і утриматися від його реалізації.

Якщо підсудний бажає давати показання, то його допит починається з вільної розповіді після пропозиції головуючого дати показання. Учасники судового слідства і суд не повинні переривати вільної розповіді підсудного своїми запитаннями. тільки головуючий та інші члени складу суду можуть ставити підсудному уточнюючі запитання.

Вислухавши показання підсудного у формі вільної розповіді, його послідовно допитують: прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник. Потім підсудного допитують суддя та народні засідателі. Таким чином, першим підсудного допитують суб'єкти обвинувачення, потім — захисту і, нарешті, склад суду. Такий порядок дозволяє учасникам судового слідства діяти ефективно, будучи інформованими про суть обвинувачення і обставини вчиненого злочину.

Суд має право протягом всього допиту підсудного учасниками судового розгляду ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

У виняткових випадках, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кілька підсудних, за мотивованою ухвалою суду допускається допит підсудного за відсутності іншого підсудного. Це можливо, коли присутність дорослого підсудного може негативно вплинути на правдивість і повноту показань неповнолітнього підсудного, або підсудний — організатор злочину — залякує інших підсудних розправою, якщо вони дадуть правдиві і вичерпні показання, та ін. Однак після повернення підсудного до залу суду головуючий ознайомлює його з показаннями, що були зроблені в його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання допитаному підсудному, а також дати пояснення з приводу цих показань.

Закон (ст. 301 КПК) дозволяє оголошувати показання підсудного, зроблені ним під час дізнання або досудового слідства. таке оголошення допускається як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового слідства при наявності істотних суперечностей між показаннями, які підсудний дав на суді і під час досудового слідства або дізнання; в разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві; коли справа розглядається за відсутності підсудного. При цьому суд зобов'язаний оцінити показання, зроблені підсудним у суді і на досудовому слідстві, у сукупності з іншими дослідженими доказами і не повинен виходити з необґрунтованої переваги одних показань перед іншими. Суд також зобов'язаний встановити причини зміни підсудним показань у суді і перевірити його заяву про незаконні методи, які були застосовані до нього у ході досудового слідства, якщо така надійшла.

Оголошення показань підсудного, зроблених ним на досудовому слідстві, допускається тільки після його судового допиту і не є засобом його викриття у вчиненні злочину. Оголосивши показання підсудного, суд може відтворити і їх звукозапис для прослуховування учасниками судового слідства.

Допит свідків. Порядок допиту свідків визначений у ст. 303 КПК. Свідки допитуються по одному за відсутності інших, ще не допитаних свідків.

Переконавшись в особі свідка, головуючий попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань за статтями 178 і 179 КК, про що у свідка відбирається підписка. Свідку також роз'яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України він може відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, які перелічені у п. 11 ст. 32 КПК.

Головуючий з'ясовує стосунки свідка з підсудним і потерпілим і пропонує йому розповісти все, що тому відомо у справі. Після вільної розповіді свідка його допитують: прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, громадський захисник, підсудний, суддя та народні засідателі. У ході допиту свідок може користуватися замітками, які у нього є, у випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, що важко тримати у пам'яті. Свідок також може зачитувати документи, які стосуються його показань.

Замітки і документи свідок подає суду і учасникам судового розгляду на їх вимогу. За ухвалою суду, після відповідного огляду, ці документи можуть бути прилучені до справи.

За наявності істотних суперечностей між показаннями, які дані свідком у суді і під час досудового слідства чи дізнання, або у разі неявки свідка у судове засідання, якщо його явка з тих чи інших причин є неможливою, можуть бути оголошені показання, які він дав на попередньому слідстві. Однак слід мати на увазі, що можуть бути оголошені показання, отримані законним шляхом, відповідним суб'єктом та зафіксовані у передбаченому законом порядку; в іншому разі вони недопустимі.

На головуючого у судовому засіданні покладається обов'язок не лише стежити за порядком у залі, але і забезпечувати умови для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. Однією з таких умов є процедура допиту. Тому головуючий вправі знімати питання учасників судового розгляду, якщо вони достатньо з'ясовані у ході допиту або завідомо виходять за межі даної кримінальної справи. Питання і мотиви, з яких знято питання, заносяться до протоколу судового засідання. Разом з тим головуючий не вправі знімати запитання, поставлене допитуваному іншим суддею або народним засідателем. Інакше був би порушений принцип рівності суддів при відправленні правосуддя.

Допитані свідки залишаються у залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого. Допитані свідки, присутні у залі суду, можуть бути допитані з додаткових питань для з'ясування або доповнення відповідей, даних ними у ході допиту, або на допиті у присутності вже допитаних свідків, чи на очній ставці.

Неповнолітні свідки допитуються за правилами ст. 307 КПК.

Допит потерпілого. Проводиться за правилами допиту свідка, але перед допитом останнього. При цьому, на відміну від свідка, потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Дача показань — право, а не обов'язок потерпілого. Потерпілий може або взагалі відмовитись від дачі показань, або утриматись від відповідей на окремі запитання.

Допит неповнолітнього потерпілого має деякі особливості. Згідно зі ст. 307 КПК потерпілий віком до 14 років, а за розсудом суду — віком до 16 років допитується у присутності педагога, а при необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників. Про кримінальну відповідальність чи завідомо неправдиві показання потерпілий віком до 16 років не попереджається, йому роз'яснюється обов'язок говорити тільки правду.

У випадках, коли присутність підсудного у залі судового засідання може негативно вплинути на повноту і достовірність показань неповнолітнього потерпілого, його допит за ухвалою суду (постановою судді) можна проводити у відсутності підсудного. Якщо неповнолітній потерпілий сам не здійснює своїх прав, суд у кожному випадку повинен обговорити питання про доцільність залишити такого потерпілого у залі судового засідання після закінчення допиту.

Проведення експертизи. Експертиза у суді призначається, коли для вирішення питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК). Одночасно слід мати на увазі, що проведення експертизи у стадії досудового розслідування і виклик у судове засідання того ж експерта звільняє суд від необхідності призначення експертизи. У цьому разі достатньо після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, виконати дії, передбачені чч. 3–5 ст. 310 КПК (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року № 11 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”1).

Якщо експертиза у стадії попереднього слідства проводилась і суд не визнав за необхідне викликати експерта у судове засідання, дослідження висновку експерта проводиться шляхом оголошення його у судовому засіданні з подальшим обговоренням учасниками судового слідства.

При необхідності призначення експертизи у судовому розгляді суд з'ясовує можливість проведення її у судовому засіданні і викликає експерта, який проводив експертизу на досудовому слідстві, а якщо експертиза не проводилась, — іншу особу, яка має необхідні спеціальні знання.

Експерт, який проводив експертизу на досудовому слідстві, бере участь у дослідженні доказів з початку судового слідства, а спеціаліст, який вперше залучається до проведення експертизи у даній справі, — лише після винесення постанови (ухвали) про призначення його експертом.

Для проведення експертизи суд виконує такі дії:

– встановлює обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;

– пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають поставити експертові;

– оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;

– заслуховує думку учасників судового розгляду щодо оголошених питань;

– у нарадчій кімнаті обговорює всі питання, усуває ті з них, які виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на розв'язання експертизи, і виносить постанову (ухвалу) про її призначення;

– оголошує у судовому засіданні постанову (ухвалу) про призначення експертизи і вручає її експерту;

– після проведення експертом дослідження, складання і оголошення висновку експертизи прилучає його до справи;

– допитує експерта з метою роз'яснення і доповнення його висновку.

Експертиза у судовому розгляді може призначатись як за клопотанням учасників процесу, так і з ініціативи суду.

Ухвала суду про призначення експертизи складається у вигляді окремого документа у нарадчій кімнаті (ст. 273 КПК). У ній викладаються мотиви прийняття рішення про призначення експертизи, перелічуються питання, які підлягають розв'язанню експертом. В ухвалі зазначаються питання, які поставлені учасникам судового розгляду, і мотиви їх відхилення.

Спосіб проведення дослідження експерт визначає самостійно. Коли проведення експертного дослідження у судовому засіданні неможливе, суд направляє ухвалу про призначення експертизи у судово-експертну установу і залежно від тривалості експертних досліджень і складності справи або оголошує перерву, або відкладає слухання справи, або продовжує судове слідство і досліджує інші докази.

Якщо об'єкт досліджується експертом вперше, то така експертиза буде первинною.

Додаткова експертиза призначається судом після розгляду висновку первинної експертизи, якщо встановлено, що усунути неповноту і неясність висновку допитом експерта неможливо. Суд може призначити і повторну експертизу, якщо у ході судового слідства виникли сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю або з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотних порушень процесуальних норм, що регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Не виключена можливість призначення у судовому розгляді комісійної і комплексної експертизи.

Суд, вирішуючи питання про призначення експертизи, зобов'язаний переконатися у достатності матеріалів для її проведення. У тих випадках, коли для одержання додаткових матеріалів необхідно провести ревізію, відшукати документи або речові докази, здійснити інші процесуальні дії, виконання яких у судовому розгляді неможливо, справа повинна бути направлена на додаткове розслідування.

Одержаний судом висновок експерта оголошується у судовому засіданні і приєднується до справи. Кожний учасник судового слідства вправі викласти свою думку про повноту і об'єктивність проведеного експертом дослідження.

Після оголошення висновку експерта для його роз'яснення і доповнення експерту можуть бути поставлені питання. першим його допитує прокурор, потім громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник, підсудний, суддя і народні засідателі.

Огляд речових доказів проводиться усіма учасниками судового розгляду і судом. У разі необхідності речові докази подаються для огляду свідкам і експертам. Першим — якщо потрібно одержати їх показання з приводу цих доказів (наприклад, про характер слідів, які є на них), другим — для дачі пояснення про їх природу або механізм утворення і збереження на них слідів.

Огляду підлягають речові докази як приєднанні до справи органами досудового слідства, так і надані суду безпосередньо у ході судового розгляду.

Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші особливості, які мають значення для вирішення справи. Суть зауважень учасників огляду фіксується у протоколі судового розгляду.

Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, проводиться судом і учасником судового слідства на місці їх знаходження (ч. 3 ст. 313 КПК).

Огляд і оголошення документів можуть проводитись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства. При цьому оголошуються і оглядаються документи або приєднанні до справи, або подані у ході судового розгляду.

Оголошенню у судовому розгляді підлягають тільки документи, які містять обставини, що мають значення для справи (характеристики, акти ревізій, довідки про стан здоров'я тощо).

Документи можуть оголошуватися цілком, коли весь їх зміст стосується справи, або частково — тільки ті місця, які підтверджують або спростовують обставини, що підлягають доказуванню. В разі необхідності суд допитує осіб, які складали документи, і осіб, які їх подали слідству та суду.

Кожний оглянутий і оголошений документ, який має значення для справи, ухвалою суду (постановою судді) приєднується до справи.

Огляд місця події у судовому розслідуванні проводиться, коли суд, що не сприймав безпосередньо обстановку, в якій було вчинено злочин, неспроможний встановити обставини, які мають значення для справи, або усунути суперечності, що виникають. про огляд місця події суд виносить ухвалу, яка заноситься до протоколу судового засідання.

Огляд проводиться з участю прокурора, громадського обвинувача, підсудного, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли цього вимагають обставини справи — то й з участю свідків і експертів.

Враховуючи, що огляд місця події є складовою частиною судового слідства, після прибуття на місце огляду головуючий оголошує судове засідання продовженим. У ході огляду підсудному, свідку, потерпілому і експертам можуть ставитися у зв'язку з ним запитання.

Учасники судового розгляду мають право при огляді звертати увагу на все, що, на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.

Виявлені на місці події предмети оглядаються і приєднуються до справи як речові докази, якщо вони мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню.

Результати проведеного огляду і його хід фіксуються у протоколі судового розгляду.

Закінчення судового слідства. Після розгляду судом всіх доказів, що наявні у справі, головуючий опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. Кожний з учасників судового розгляду може клопотати про приєднання та дослідження нових доказів, додаткових допитів раніше допитаних осіб, оголошення окремих не зачитаних документів тощо. Клопотання, що надійшли у доповнення судового слідства, розглядаються судом, який або їх задовольняє, виконавши певні процесуальні дії, або виносить ухвалу про відмову у цьому.

Якщо клопотань про доповнення судового слідства заявлено не було, а також після розгляду клопотань, що надійшли, і виконання необхідних судових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим.

З моменту оголошення про закінчення судового слідства суд не вправі досліджувати докази, а учасники судового розгляду не можуть клопотати про витребування нових доказів, крім випадків відновлення судового слідства.

Судове слідство може бути відновлено за мотивованою ухвалою суду (постановою судді) коли: 1) під час судових дебатів виникає потреба подати нові докази (ч. 3 ст. 318 КПК); 2) підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для справи (ч. 3 ст. 319 КПК); 3) під час наради при постановленні вироку суд визнає необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи (ч. 1 ст. 326 КПК). Відновлення судового слідства проводиться за загальними правилами. По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів.