Розділ 16

Порядок судового розгляду

§ 1. Підготовча частина судового засідання

Установлена кримінально-процесуальним законодавством процедура судового розгляду для суду, прокурора, а також захисника має інструментально-пізнавальне значення. Ці суб'єкти, беручи активну участь у розгляді кримінальної справи, можуть встановити обставини вчинення злочину, а суд має можливість виносити у справі законне, обґрунтоване і справедливе рішення. Для інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, і присутніх у залі громадян процедура судового розгляду має демонстраційно-переконуючий характер. Вона демонструє весь хід встановлення обставин вчинення злочину, що у кінцевому підсумку переконує у справедливості судового рішення у справі.

Судовий розгляд, який є стадією кримінального процесу, сам поділяється на відносно самостійні етапи (частини), в яких вирішуються завдання, що дозволяють поступально переходити від етапу до етапу і у результаті досягти мети кримінального судочинства.

Першим етапом судового розгляду є його підготовча частина. Її порядок регламентується главою 25 КПК. У підготовчій частині судового розгляду суд встановлює наявність умов, які дають можливість розглянути кримінальну справу; відсутність перешкод до її розгляду, явку осіб, викликаних до суду. У цій частині здійснюються й інші процесуальні дії, спрямовані на організацію судового процесу.

Всі питання, які вирішує суд у підготовчій частині, можна поділити на такі групи: 1) питання, пов'язані з встановленням явки викликаних до судового розгляду осіб і законності їх участі у ньому; 2) роз'яснення прав і обов'язків особам, які беруть участь у судовому розгляді; 3) встановлення можливості слухання справи у судовому процесі.

Відповідно до ст. 283 КПК у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа буде розглядатися. Всі інші процесуальні дії суд має право здійснювати лише після відкриття головуючим судового засідання. В іншому разі дії суду будуть незаконними.

Відкривши судове засідання, головуючий оголошує, хто з учасників судового засідання і викликаних осіб з'явився. Дотримуючись вимоги ст. 10 Конституції України і враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України1, головуючий зобов'язаний роз'яснити особам, які з'явились до судового засідання, право заявляти клопотання про розгляд справи не лише українською мовою, а також іншою мовою в порядку, визначеному законом (наприклад, кримінально-процесуальним), зокрема ст. 19 КПК.

Особам, що не володіють мовою, якою провадиться судовий розгляд, надається перекладач. Головуючий роз'яснює перекладачеві його обов'язки правильно робити у судовому засіданні переклад і попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад. Перекладач повинен брати участь у справі з моменту, коли встановлено, що хтось з викликаних до суду не володіє мовою судового розгляду. Природно, що цій особі повинно перекладатися все, що говориться у залі судового засідання, а також ті клопотання і заяви, які він робить у суді.

Встановивши явку учасників судового розгляду і викликаних осіб, головуючий оголошує причини неявки відсутніх. Про ці причини суддю повідомляє секретар перед відкриттям судового засідання. З'ясування причин неявки викликаних до суду осіб важливо для визначення можливості слухання справи за їх відсутності. Так, наприклад, коли явка свідка до суду неможлива, його показання, зроблені на попередньому слідстві, оголошуються.

Після встановлення явки викликаних до суду осіб головуючий видаляє свідків із залу суду (ст. 293 КПК). Ця дія повинна забезпечити об'єктивність показань свідків, оскільки свідки, перебуваючи у залі суду, можуть коригувати свої показання, орієнтуючись на показання допитаних свідків і результати дослідження інших доказів. Суд також вживає заходів для того, щоб спілкування між вже допитаними і не допитаними свідками виключалось.

Видаливши свідків із залу судового засідання, головуючий встановлює особу підсудного, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце, рік, місяць і день народження, місце проживання, заняття, сімейний стан (ст. 286 КПК), стан здоров'я, участь у бойових діях по захисту Батьківщини, наявність державних нагород, відомості про судимість та інші дані1.

Для цього головуючий ставить підсудному відповідні запитання і зіставляє відповіді підсудного з тими, що є у справі, матеріалами і особистими документами.

Встановивши особу, головуючий запитує підсудного, чи вручені йому і коли саме копія обвинувального висновку і копія ухвали розпорядчого засідання суду, якщо нею замінено обвинувальний висновок, або повістка в справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КПК копія обвинувального висновку і ухвала розпорядчого засідання повинні бути вручені підсудному не пізніше як за три дні до розгляду справи у судовому засіданні. Підсудному, який не володіє мовою судочинства, копія обвинувального висновку вручається у перекладі на мову, якою він володіє.

Триденний строк встановлюється для того, щоб підсудний встиг підготуватися до захисту у судовому розгляді. Якщо ж копія обвинувального висновку і ухвали розпорядчого засідання суду не були вручені підсудному у встановлений строк, то слухання справи відкладається на три дні. При несвоєчасному врученні підсудному зазначених документів справа може бути розглянута в судовому засіданні лише в разі, якщо про це просить підсудний. Таке прохання може бути прийняте тільки тоді, коли воно заявлене з ініціативи самого підсудного і якщо обсяг обвинувального висновку незначний, що свідчить про можливість ознайомлення з ним підсудного у строк менше трьох діб. У разі невручення підсудному вищезазначених документів до відкриття судового засідання воно відкладається в обов'язковому порядку.

Далі головуючий оголошує склад суду, інших учасників судового розгляду і роз'яснює право відводу (ст. 287 КПК). Питання про відвід вирішується у порядку ст. 57 КПК.

Як правило, відводи дозволяються у підготовчій частині судового розгляду до початку судового слідства.

Поряд з уже згаданим суд у підготовчій частині вирішує й інші питання. Так, якщо цивільний позов не був заявлений на попередніх стадіях кримінального процесу, а у суд з'явилась особа, яка має право його заявлення, то суд зобов'язаний вирішити питання про визнання такої особи цивільним позивачем і залучення, у необхідних випадках, до участі у справі цивільного відповідача. Цивільний позов може бути заявлений до початку судового слідства.

Суд також зобов'язаний прийняти рішення про допуск до участі у судовому розгляді громадського обвинувача і громадського захисника в разі їх явки до судового засідання з належно оформленими документами. Про допуск цих осіб суддя виносить постанову, а суд — ухвалу.

Потім головуючий роз'яснює підсудному його права, передбачені ст. 263 КПК. Права повинні бути роз'яснені у такий спосіб, щоб підсудний їх зрозумів. Тому не можна обмежуватись простим їх переліком. Головуючий, роз'яснюючи зміст кожного права підсудному, повинен враховувати його освітній рівень, ступінь інтелектуального розвитку та інші індивідуальні риси. Якщо до кримінальної відповідальності притягнуто декілька підсудних, то головуючий роз'яснює права кожному індивідуально, запитуючи кожного, чи зрозумілі ці права.

Роз'яснивши права підсудному, головуючий зобов'язаний також роз'яснити процесуальні права потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, громадському обвинувачу, громадському захиснику, спеціалісту та експерту і попередити експерта про кримінальну відповідальність за відмову виконувати обов'язки експерта і за дачу завідомо неправдивого висновку, про що у експерта відбирається підписка.

Головуючий опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів. Особа, яка заявила клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин необхідно викликати нових свідків, витребувати і приєднати до справи нові докази. По кожному заявленому клопотанню суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і розв'язує клопотання своєю ухвалою, а суддя — постановою. Суд не вправі ухилятися від розв'язання клопотання або відкласти таке розв'язання. Кожне заявлене клопотання задовольняється, якщо воно обґрунтоване, або не задовольняється. Відмова суду від задоволення клопотання, що заявлене у підготовчій частині судового розгляду, не позбавляє особу, яка його заявила, права звертатися з цим же клопотанням у судовому слідстві.

Після розгляду клопотання суд з'ясовує думку учасників судового розгляду про можливість слухання справи за відсутності осіб, які не з'явилися за викликом суду. Ухвала (постанова) з цього питання заноситься до протоколу судового засідання.

У разі винесення судом ухвали про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта чи спеціаліста, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам суд зобов'язаний роз'яснити право участі у подальших засіданнях суду, повідомивши про місце і час наступного засідання. Слід мати на увазі, що хоча злочином і порушені права та законні інтереси цих учасників кримінального судочинства, однак їх захист є правом, а не обов'язком перелічених учасників, тому їх участь у наступних засіданнях може мати лише добровільний характер.

Неявка у судове засідання тих чи інших осіб спричиняє неоднакові наслідки. Так, при неявці прокурора або захисника і неможливості замінити їх іншими особами суд відкладає слухання справи в зв'язку з тим, що відповідно до ст. 121 Конституції України, п. 1 ст. 253 КПК, п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здісненні правосуддя”1 участь прокурора в суді є обов'язковою у справах, що надійшли з обвинувальним висновком. Суворо дотримуючись принципу змагальності у кримінальному процесі, законодавець передбачає і обов'язкову участь у судовому розгляді захисника (ст. 45 КПК). Наслідки неявки підсудного, потерпілого, цивільного позивача, свідків і експертів докладно описані відповідно у статтях 288, 290–292 КПК.