§ 3. Учасники судового розгляду

   Підтримання перед судом державного обвинувачення покладається на прокурора. Для становища прокурора у судовому розгляді характерно таке: 1) підтримуючи обвинувачення в суді, прокурор зобов'язаний висловити свої міркування з усіх питань, що виникають у ході судового розгляду; 2) прокурор викладає у суді свої міркування як державний обвинувач, тобто виступає з боку обвинувачення; 3) він не має процесуальних переваг перед іншими учасниками судового розгляду (ст. 261 КПК); 4) підтримуючи державне обвинувачення, прокурор керується вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням. У судовому розгляді прокурор не повинен будь-що підтримувати державне обвинувачення, яке викладено в обвинувальному висновку. Активно беручи участь у судовому слідстві, досліджуючи зібрані у справі докази разом з судом та іншими учасниками судового розгляду, вислуховуючи їх думки, прокурор може дійти до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення. У цьому разі він повинен відмовитись від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови. Однак суд не зв'язаний думкою прокурора. Тому відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов'язку подальшого розгляду справи і вирішення її на загальних підставах. Таке становище пояснюється тим, що хоча прокурор і відмовився від підтримання державного обвинувачення, у кримінальній справі є обвинувальний висновок — процесуальний акт, у якому обвинувачення матеріалізоване. Незалежно від позиції прокурора обвинувачення, яке є у справі, повинно бути вирішено по суті. До того ж прокурор, відмовляючись від підтримання обвинувачення, керується своїм внутрішнім переконанням. Суд, вирішуючи справу по суті, повинен оцінювати зібрані у справі докази, ґрунтуючись на власному внутрішньому переконанні, яке не може підмінюватися переконанням прокурора.

Крім підтримання державного обвинувачення у судовому розгляді закон покладає на прокурора обов'язок пред'являти або підтримувати пред'явлений потерпілим цивільний позов, якщо цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів або прав громадян (ч. 5 ст. 264 КПК). Цей обов'язок прокурора є конкретизацією його конституційного обов'язку здійснювати представництво інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ст. 121 Конституції України). У судових дебатах обвинувальній позиції прокурора протистоїть підсудний, який, як правило, активно захищається від обвинувачення.

Відповідно до ст. 262 КПК розгляд справи в засіданні першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою. Участь підсудного у судовому засіданні необхідна для забезпечення його права на захист, встановлення істини у справі, винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках, до яких закон відносить: 1) перебування підсудного за межами України і ухилення його від явки до суду; 2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності.

Для розгляду справи у відсутності підсудного суд повинен мати у своєму розпорядженні достовірні свідчення, підтверджені документами відповідних державних органів, про те, що підсудний перебуває за межами України або ухиляється від явки до суду. У справі необхідно вказати заходи, вжиті для виклику підсудного до суду.

Прохання підсудного про розгляд справи у його відсутності повинно бути викладено або у письмовій формі, або зафіксовано у протоколі. При цьому прохання необхідно викласти так, щоб у суду не виникало сумніву щодо бажання обвинуваченого про розгляд справи у його відсутності.

В інших випадках підсудного, який не з'явився без поважних причин, за ухвалою суду або за постановою судді можна доставити до суду приводом. Крім того, до підсудного, який ухиляється від явки до суду, можуть бути застосовані запобіжні заходи, якщо такі не були обрані на досудовому слідстві, або змінені на більш суворі.

Підсудний вправі захищатися від обвинувачення у судовому розгляді як самостійно, так і з допомогою захисника. Захисник сприяє підсудному у здійсненні його прав і у захисті законних інтересів. Надаючи юридичну допомогу підсудному, захисник бере участь у судовому слідстві; заявляючи перед судом клопотання про витребування та приєднання до справи нових доказів, виступаючи у судових дебатах, він сприяє встановленню обставин, які виправдовують підсудного або пом'якшують його відповідальність. Він також висловлює свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання.

Суд зобов'язаний забезпечити підсудному можливість користуватися допомогою захисника. Однак підсудний у будь-який момент провадження у справі має право відмовитися від захисника. Така відмова допускається тільки з ініціативи підсудного. Суд не може пропонувати підсудному розглядати справу без участі захисника, якщо останній не з'явився у судове засідання. Розглядаючи заяву підсудного про відмову від участі у справі захисника, суд повинен встановити, відмовляється він від захисника і буде самостійно здійснювати свій захист чи бажає замінити його іншим. В останньому випадку необхідно дати йому можливість замінити захисника відповідно до ст. 47 КПК.

Відмова підсудного від захисника у випадках, передбачених ч. 3 ст. 46 КПК, не може бути прийнята.

У судовому розгляді беруть участь потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники. Ці учасники судового розгляду наділяються широким колом прав, які дозволяють їм відстоювати свої права і законні інтереси.

Учасники процесу, які присутні при розгляді справи у суді, заявляють відводи і клопотання, дають пояснення, беруть участь у дослідженні доказів, висловлюють свою думку з приводу доведеності вчиненого злочину і його цивільно-правових наслідків.

Потерпілий бере учать у судових дебатах, якщо прокурор не бере участі у справі. У справах, що вказані у ч. 1 ст. 27 КПК, він підтримує обвинувачення. У разі примирення потерпілого з обвинуваченим ці справи підлягають закриттю.

Потерпілий має право, а не зобов'язаний давати показання. При відмові потерпілого у судовому засіданні від дачі показань суд застосовує заходи для з'ясування причин такої відмови. Якщо потерпілий відмовляється від дачі показань через погрози на його адресу або на адресу членів його сім'ї, суд застосовує заходи забезпечення безпеки цих осіб згідно із Законом України від 23 грудня 1993 року "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” та ст. 521 КПК.