Розділ 15

Судовий розгляд: загальні положення

§ 1. Суть і значення стадії судового розгляду

   Судовий розгляд являє собою центральну стадію кримінального процесу — саме у цій стадії суд, який розглянув кримінальну справу по суті і дослідив всі докази, виносить остаточне рішення про винність підсудного і призначення йому покарання. Стадія досудового розслідування, що передує судовому розгляду, має для судового розгляду попередній характер. Оцінка зібраних по справі доказів та висновки, зроблена в обвинувальному висновку, для суду не є обов'язковими. Суд, одержавши кримінальну справу від органів досудового слідства, може не задовольнитися дослідженням версії, яка прийнята слідством як достовірна. Він може дослідити ті версії, які досудове слідство вважало за такі, що не підтвердилися. Суд також має право дослідити версії, взагалі не висунуті і не досліджені органами досудового слідства. Крім того, суд може знову дослідити факти, визнані на досудовому слідстві неістотними або спростованими зібраними у справі доказами. Суд може визнати неістотними обставини, які попереднє слідство визнало істотними і формулювало на них обвинувачення.

Немає обмежень для розгляду судом тих доказів, які були відхилені досудовим слідством, як недостовірні і такі, що не мають відношення до справи. Суд, оцінивши вказані докази, може прийти до іншого висновку, визнавши їх достовірними та належними до кримінальної справи, яка розглядається.

Таким чином, суд у стадії судового розгляду не пов'язаний з матеріалами досудового слідства, хоча і обмежений рамками обвинувачення, яке висунуто на попередньому слідстві у порядку статей 131, 132 та 140 КПК.

Основною, центральною стадією кримінального процесу судовий розгляд робить коло завдань, що вирішуються в ході його провадження, характер рішень, які виносяться, процедура, що забезпечує реалізацію всіх без винятку принципів кримінального судочинства. Стадії, що йдуть за судовим розглядом, — касаційне і наглядне провадження — мають ревізійно-контрольний характер, їх рішення можуть тільки змінити чи скасувати рішення суду першої інстанції, але не замінюють його.

Судовий розгляд має більше можливостей для всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин кримінальної справи і постановлення у ній законного, обґрунтованого і справедливого вироку. Перевага судового розгляду перед досудовим слідством очевидна.

1. Слідчий здійснює досудове слідство одноособово. Він сам збирає докази, які, на його погляд, мають відношення до справи, самостійно виносить постанову про притягнення як обвинуваченого, пред'являє обвинувачення, здійснює ряд інших дій, пов'язаних із закінченням попереднього слідства. Визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку, слідчий оголошує учасникам процесу про закінчення слідства у справі.

Одноособова діяльність слідчого, його професійний досвід, який свідчить, що у більшості випадків він має справу з особами, які дійсно вчинили злочин, призводить до професійної деформації та обвинувального ухилу, якого надзвичайно важко позбутися. Навпаки, судовий розгляд може здійснюватись як суддею одноособово, так і колегією з трьох професійних суддів або двох суддів і трьох народних засідателів. При цьому у всіх випадках судовий розгляд проходить у відкритому судовому засіданні, в порядку, передбаченому розділом третім КПК, що забезпечує повноту, всебічність і об'єктивність судового розгляду при дотриманні прав і законних інтересів його учасників.

З метою забезпечення ефективності здійснення правосуддя судом законодавець гарантує незалежність і недоторканність суддів (ст. 126 Конституції України). Питання про незалежність суддів перебуває у полі зору і Верховного Суду України (постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів”)1.

2. Не завжди один і той самий слідчий здійснює попереднє слідство у справі від початку і до кінця. Стаття 104 КПК надає право органам дізнання порушувати кримінальні справи, провадити по них необхідні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, після чого, з дотриманням строків, передбачених ст. 108 КПК, справа направляється слідчому. Слідчий, який прийняв кримінальну справу до свого провадження, знайомиться з матеріалами, зібраними органами дізнання, і, визнавши їх достовірними, не зобов'язаний повторювати слідчі дії, вже проведені органами дізнання. Відповідно до п. 9 ст. 227 КПК прокурор вправі передати будь-яку кримінальну справу від одного слідчого до іншого. У цьому випадку новий слідчий, як правило, також обмежується вивченням матеріалів кримінальної справи, які були зібрані попереднім слідчим. У разі особливої складності справи її розслідування може бути доручено кільком слідчим, кожний з яких виконує свою частину роботи (наприклад, відпрацьовує конкретну версію).

Кожним слідчим матеріали подаються у кримінальну справу і вивчаються старшим слідчим групи. Крім цього, КПК передбачає можливість направлення слідчим по справі, що розслідується, окремого доручення для виконання слідчих дій в іншому слідчому районі. Протоколи таких слідчих дій прилучаються до справи (ст. 118 КПК). В усіх наведених випадках слідчий, що провадить попереднє слідство, не зобов'язаний наново здійснювати всі слідчі дії, він може обмежитись вивченням процесуальних документів, що оформляють слідчі дії, які здійснювались іншими слідчими чи органами дізнання. Внаслідок цього виникає можливість певних прогалин, помилок, однобічності і упередженості, які не завжди можна усунути за письмовими матеріалами.

У судовому розгляді кожна справа повинна бути розглянута судом в одному й тому ж складі (ст. 258 КПК). Це забезпечує безпосереднє сприйняття і оцінку доказів всіма суддями від початку і до кінця судового розгляду, гарантує всебічність, повноту і об'єктивність дослідження всіх обставин кримінальної справи, без яких неможливе постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

3. Слідчий, як правило, розслідує кілька кримінальних справ. Його увага розпорошується, він переходить від оцінки доказів за однією справою до оцінки доказів за іншою. У такій ситуації немає гарантій від упущень і природного забування деяких обставин. Що стосується судового розгляду, то ч. 2 ст. 257 КПК рекомендує розглядати у суді кримінальну справу безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

Безпосередність допомагає сприйняттю всіх доказів у справі в їх сукупності і взаємозв'язку, дозволяє уникнути прогалин у дослідженні доказової бази, постановити рішення з суворим дотриманням закону. Такий процесуальний порядок судового розгляду посилює процесуальні гарантії встановлення істини судом у порівнянні з досудовим розслідуванням.

4. Слідчий збирає, процесуально закріплює, перевіряє і оцінює докази у міру їх виявлення. Одні докази виявляються на самому початку досудового слідства, інші набагато пізніше і навіть у самому його кінці. Різний час виявлення доказів утруднює їх перевірку й оцінку, а також систематизацію за злочинними епізодами. Це призводить або до втрати деяких доказів, коли наявні у матеріалах справи докази не використовуються слідчим в обвинувальному висновку для підтвердження вини обвинуваченого, або до помилкової їх оцінки.

Інше становище у судовому розгляді. До його початку основна сукупність доказів, необхідних для правильного вирішення кримінальної справи, вже зібрана, що дозволяє їх перевіряти й оцінювати у системі. Зокрема, ця перевага судового розгляду дозволяє застосувати процесуальні дії, які неможливо зробити у ході досудового слідства. До них належить, наприклад, перехресний допит, який дозволяє допитати особу відповідно до позиції різних учасників судового розгляду і насамперед обвинувачення та захисту. Внаслідок такого допиту у судовому розгляді порівнюються показання кількох осіб з приводу однієї і тієї ж обставини.

Якщо слідчий для усунення суперечностей або прогалин у тому чи іншому доказі повинен вживати заходів до виявлення нових доказів, які дозволяють вирішити вказане завдання, то суд, за наявності достатньої сукупності доказів для правильного вирішення кримінальної справи, вже до початку судового розгляду має можливість помітити прогалини і суперечності у досліджених доказах і своєчасно вжити заходів до їх усунення.

5. Слідчий здійснює допити, як правило, віч-на-віч з особою, яка допитується. У провадженні інших слідчих дій можуть брати участь з дозволу слідчого інші учасники процесу (обвинувачений, потерпілий та ін.) Після закінчення досудового слідства обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач мають право знайомитись з матеріалами кримінальної справи. Однак вони знайомляться з письмовими матеріалами. При цьому не можна виключити можливість неповноти та неточності відображеної у них інформації. Наприклад, при допиті слідчий міг неправильно зрозуміти допитуваного, не звернути уваги на деякі обставини, які той повідомив, тощо. Тому письмові документи, які складаються слідчим, в окремих випадках можуть не цілком відповідати відомостям, які дійсно йому надані.

У судовому розгляді інше становище. Кожна особа допитується суддями, прокурором, учасниками судового розгляду. Стаття 261 КПК передбачає, що обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники у судовому засіданні користуються рівними правами щодо подання доказів, участі в їх дослідженні і заявлення клопотань. Перевірка кожного доказу у судовому слідстві з позиції усіх учасників судового розгляду сприяє з'ясуванню справжнього їх значення і допомагає суду правильно їх оцінити.

6. У судовому розгляді реалізуються всі принципи кримінального процесу, які у своїй сукупності забезпечують законність, обґрунтованість і справедливість вироку. При провадженні попереднього слідства багато принципів не використовуються у повному обсязі, наприклад, гласність, змагальність та деякі інші.

Всі вказані переваги судового розгляду можуть виявити прогалини і недоліки досудового розслідування, якщо вони дійсно мали місце.

Судовий розгляд послідовно проходить ряд етапів, що змінюють один одного. Він починається з підготовчої частини, у якій перевіряється можливість розгляду кримінальної справи у даному судовому засіданні, вживаються заходи до його організації, підготовки, виявляються і усуваються перешкоди для розгляду. наступний етап — судове слідство. у ньому безпосередньо і усно, за участю учасників судового розгляду досліджуються докази судом, здійснюється їх оцінка. далі йдуть судові дебати, де учасники судового розгляду мають можливість обґрунтувати свою позицію у справі, дати оцінку дослідженим у судовому слідстві доказам, висловити думку щодо бажаного рішення у справі. Після судових дебатів підсудний має право виступити з останнім словом. Судовий розгляд завершується постановою і проголошенням вироку.